«Чорні каски «Беркута» будуть снитися мені в кошмарах»

Вчора на Майдані, вперше з 2004 року, зібралися сотні тисяч людей. Називають цифру від 500 тисяч до одного мільйону. Акція на головній площі країни минула спокійно, а от трохи вище – біля будівлі Адміністрації Президента України, розгорнулася справжні війна, розповідають очевидці. Молоді люди у масках і з кийками, ланцюгами та камінням в руках вступили у сутичку з «Беркутом». На Банковій в обидві сторони летіла бруківка, шумові і світлові гранати, вибухові пакети. До цих радикально налаштованих  осіб долучилися і дехто з мітингувальників,  що були поряд. Інші намагалися щонайшвидше покинути небезпечну зону. Вдалося це не всім. Коли атакував «Беркут», розповідають свідки події», дісталося всім, кого змогли догнати. Були люди, які намагалися припинити бійку. Внаслідок жорстоких сутичок постраждали кілька десятків людей.  Переважно мали переломи рук, ніг та ребер та розбиті голови. Першу допомогу їм надавали мобільні медичні групи, а вже потім доставляли їх до карет швидкої допомоги.  Позаяк медикам-волонтерам доводилося працювати просто в епіцентрі сутички, дехто з них також отримав поранення. Також нині відомо про понад три десятки постраждалих журналістів. Вони розповідають, що бійці «Беркуту» не зважали на журналістські посвідчення і били чи не ще сильніше після цього, ламали апаратуру…  Медіа-тренер і журналіст з Одеси Зоя Казанжи складає онлайн список постраждалих журналістів. Нині в ньому -36 людей.

«День» поспілкувався з очевидцями подій під АП – мирними мітингувальниками, що випадково туди потрапили та медиками.

«КОЛИ «БЕРКУТ» Б'Є В ЩИТИ КИЙКАМИ – ЦЕ  ДУЖЕ СТРАШНО»

Крістіна КОЛЯДА, редактор програми «Репортер» на Новому каналі. На Майдан прийшла як громадянин, а не за редакційним завданням:

- Ми гуляли просто собі з друзями і колегами Майданом, пройшли колоною від університету, замерзли, вирішили випити кави. Поки чекали на гарячу каву, встигли прочитати у соцмережах, що на Банковій -  якийсь хаос. А ми - журналісти, а там ще й наші журналісти були, які приїхали сюди із редакційним завданням. Ми побігли туди, а там якраз почали кидати шумові гранати і розпилювати сльозогінний газ… На вулиці Інститутській, прямо на розі з Банковою, якийсь нерозумний водій залишив припаркованим свій джип – за ним  ми і ховалися. Тому що таких відбігів було кілька. Народ вигнали з Банкової, але він залишився на Інститутській… І тільки-но ми виходимо із-за машини, як люди знову починають бігти, виривати дерева із землі. До нас дивом трохи не долетіла вирвана з тротуару бруківка. Це була жесть. Ніколи не думала, що братиму участь у чомусь подібному. Люди проходили повз нас з розбитими головами, з палками, битками, ланцюгами у руках.

Ще й мобільний зв'язок зник: нам ніхто не міг додзвониться і ми нікому теж. Ми всім хотіли сказати, щоб ​​не йшли туди, а у нас всі хотіли дізнатися, чи живі ми, чи цілі… Загалом ми на щастя не постраждали, тільки надихалися газом. Взагалі цей газ - дивна штука: пече головним чином ніс, хоча ми дихали через маски, але вони не дуже допомагають.

Я думаю, це була провокація. Люди були підготовлені: в шоломах, з бітами в рюкзаках, провокатори не називали журналістам  - хто вони і звідки. Провокатори організовано кидали камені в «зелених», зовсім юних курсантів, ( думаю, осіб 50 поранили), до того ж лупили журналістів і людей які намагалися захистити цих курсантів.

На деяких були куртки з символікою конкретної партії, в інших - на рукавах інша націонал - радикальна символіка. Вони ж і стягнули Порошенка з трактора, і збиралися цим трактором давити курсантів. Люди лягали під трактор, щоб провокатори не  задавили курсантів. Ті , хто був  просто злим і намагався битися з «Беркутом», спонтанно проявляючи свою злість, виривали дерева, ламали лавки, брали каміння з бруківки, а ці були готові заздалегідь.

Журналісти як один, які там були, кажуть – це спланована провокація. Журналістам там було несолодко. На те, що це журналіст, не звертали ніякої уваги, особливо били операторів… А ми ще наївно тримали весь час в руках наші прес-карти! Ха! Зараз це просто смішно…

І коли «Беркут» б'є в щити кийками – це  дуже страшно. Чорні каски беркута і те, як вони б'ють кийками по щитах, коли йдуть на людей - буде снитися мені в кошмарах

«І ДОСІ НАЙСТРАШНІША ЗБРОЯ – ПАНІКА»

Тетяна МУХОМОРОВА, журналістка:

- Прийшла на Майдан. Незабаром мені подзвонили і сказали, щоб на Банківській бійки з провокаторами. Лишила телефон друзям біля паркану та полізла з фотоапаратом у натовп. Там були молодики, які самі не могли навіть шеренги тримати, нетямущі. Тільки розприскували газ - вони замість того, щоб присісти, тікали! Ледь не збиваючи журналістів та не чуючи криків «Стояти!». Тобто, ті, хто сьогодні воювали (провокували) під АП, були дуже дезорганізованими. Хоча була група професіоналів, яка часто кричала їм що робити, ті не чули та тікали.

Коли пішов газ, то спершу пахло чимось навіть солоденьким,але гидким. Я присідала та ховалась, пробиралась вперед. Далі раптово пішли в хід шумові і світлові гранати. Це просто абзац! От коли страх скував, тому що, правда, було враження, ніби то бойові гранати.

Фаєри літали як зі сторони «Беркута», так і в них. Але було ясно, що їм просто не давали команди розпочати штурм. Далі пішла нова хвиля газу, тут мене і накрило: одразу море сліз, нічого взагалі не бачила, все пекло дико.

Пробралась назад, відійшла до стіни і тут бійці вийшли,вишукувались, і в одну секунду  раптом зірвались і помчали на нас!  Чоловіку, що просто розвернувся з піднятими руками, пробили шоломом лоба. Помчали далі, подруга впала і її ледь не затоптали, заледве встигли вирвати її. Ми вибили шлагбаум, понеслись через двір до Кабміну. «Беркут» бив усіх, хто лише попадався. Під Кабміном вже  перевели подих та почали ловити повітря. А от після газу досі печуть ніс та очі.

Думаю, почали все це почали провокатори, а до них вже долучилися ті, хто були злі та жадали крові. І досі найстрашніша зброя - паніка. Коли «Беркут» понісся, то страшнішими були молоді хлопці, які зносили всіх та вся. Зараз (станом на першу ночі) під АП побудували кордон з щитів, утворивши чисту відстань до «Беркуту» нарешті мирно. Але чи надовго?

«КОЛИ «БЕРКУТ» ПІШОВ В АТАКУ, ВІН ГАМСЕЛИВ ВСІХ БЕЗ РОЗБОРУ»

Геннадій ДРУЗЕНКО, юрист, спеціаліст із європейського та конституційного права, керівник практики «Право ЕС»:

Я не медик - я юрист. Але моєю ініціативою було створення мобільних медичних груп. Ми дали оголошення у соцмережі Facebook, купили білі футболки, на яких намалювали червоні хрести. І вже на наступний день загалом набралося біля 50 мобільних медиків. Були сформовані групи по три особи, серед яких обов’язково мав бути практикуючий лікар, тобто людина з вищою медичною освітою. Друга людина – щонайменше з неповною вищою в якості санітара або сильний чоловік, здатний виносити постраждалих.

До Майдану ми дійшли практично без пригод. У будівлі КМДА нам вдалося врятувати кілька вікон, адже бити людину у білій майці з червоним хрестом у цих молодиків рука все-таки не піднімалася. Коли ми вже стояли на Майдані, то отримали повідомлення з Банкової, що там терміново потрібна наша допомога. Мені вдалося привести туди кілька груп. Одна з них розташувалася у будівлі за адресою вул. Банкова 6-8. Я принагідно хочу подякувати Службі державної охорони, яка відкрила двері і дозволила там створити фактично похідний шпиталь. Вони проявили розуміння і людяність. Друга мобільна група медиків розташувалася на початку Банкової, у дворику. Відразу по тому я допомагав своєму другові Олександру Солонтаю зупиняти бульдозер, який їхав просто на внутрішні війська. І нам вдалося його зупинити. Я побачив там цвіт нашої нації, зокрема і Сашка Положинського, який повівся як герой. Потім туди  вже прийшов і Петро Порошенко.

Я побачив, що там не було проплачених «тітушок». Там були просто люди – дурні, радикальні і молоді, - яким треба революція. Умовно кажучи – це було стадо без пастиря. В цих людей є своя правда: що режим Януковича не можна скинути дискотеками. Опозиція людям не запропонувала чіткий план дій, не скоординувала людей, зокрема і радикально налаштовану частину суспільства, яка хотіла результатів негайно. Тому такі події під АП відбулися – як прямий наслідок цього.

 Окрім тих, хто постраждав від сльозогінного газу, було багато поранених, дехто – тяжко. З розбитими головами від кийків «Беркуту», закривавленими ногами - від осколків шумових і світлових гранат. Медики надавали першу допомогу ,а також виводили чи виносили тяжкопоранених людей до карет швидкої допомоги. Але найгірше почалося, коли «Беркут» пішов в атаку. Одним із перших наших пацієнтів був журналіст Мустафа Найєм, який не лише надихався газу, а й отримав від бійців дубинкою по голові. Ще одна людина кричала бійцям «Не бийте – я з Криму і я кореспондент», але його побили, і то дуже жорстоко. До нас він потрапив, практично весь стікаючи кров’ю.  Були люди з переломами рук і ніг, ребер. Але найбільше –з травмами голови. Коли «Беркут» пішов в атаку, він гамселив всіх без розбору. Потрапив до нас і один бездомний, який, напевне , вже ніколи не бачитиме на одне око – йому проломили череп. За що його побили?

Мені здається, ми виконали свою місію досить успішно. Ми мали чіткий план дій. Сьогодні мобільні санітарні групи продовжують свою роботу у місті. Ви їх легко впізнаєте за білими футболками з червоним хрестом на них.