Чортів боятися — Воланда не грати

Ця постановка Ірини Молостової має довгу і щасливу сценічну долю. З прем’єри, яка відбулася 5 грудня 1987 року і по нині, кожна вистава проходить з аншлагом. Знаменно, що франківська версія не тільки передає дух знаменитого роману Михайла Булгакова, але вона стала однією з його перших постановок в Україні. Завдяки Ірині Олександрівні автор повернувся в своє рідне місто — у Київ. Режисеру Молостовій вдалося створити напрочуд тонку, психологічну і, разом з тим, об’ємну, поліфонічну і багатофактурну постановку. За словами Анатолія Хостікоєва (беззмінного виконавця ролі Воланда), булгаківський роман цікаво адаптував у п’єсу Михайло Рощин, а Борис Олійник зробив дуже вдалий український переклад. Актор з теплотою згадує період репетицій, як захоплено працювала вся команда на чолі з Іриною Олександрівною.

Франківцям вдалося (або майже вдалося) уникнути фатума, чортівні, які переслідують багатьох, хто торкається до «Майстра і Маргарити». Тендітній жінці Молостовій вдалося те, що виявилося не «по зубах» сильним чоловікам- режисерам, наприклад, Захарову, Карре, Бортко. Хоча, як вважає актор, і вони в театрі мали прикрості. Так, у самого Хостікоєва раптом, як і у його героя Мессіра, почало боліти коліно. Нагадала Анатолію Георгійовичу про себе стара травма. Але незважаючи на це, він все одно продовжував і продовжує грати. Більше того — роль Воланда одна з улюблених у його репертуарі. Хостікоєв єдиний з усіх, зайнятих у виставі, всі триста разів виходив на сцену. Інакше поставився до попередження Богдан Ступка, що виконував роль Майстра, помітивши, що після вистави у нього починалися проблеми зі здоров’ям, від гріха подалі, відмовився грати в цій постановці. Відтоді цю роль виконує Степан Олексенко.

«Майстер і Маргарита» стала етапною в долях багатьох акторів. За 15 років виросло кілька поколінь виконавців і глядачів. Виставу, яку покажуть у вівторок франкiвці, театр присвячує його творцям: гарному творчому сімейному дуету — режисеру Ірині Молостовій і балетмейстеру Борису Каменьковичу, які, на жаль, не дожили до цієї дати.