Перейти до основного вмісту

Чи нагородять Президента знаком ГВВ («Готовий взяти відповідальність»)?

31 жовтня, 00:00

При цьому Леонід Кучма заявив, що «готовий взяти на себе відповідальність» за ситуацію в країні. Зроблено це було на зустрічі зі слухачами Академії управління при Президенті і главами місцевих рад, — повідомляє Інтерфакс-Україна.

У контексті президентських виборів, які відбудуться наступного року, цю заяву можна витлумачити і як спробу уникнути відповідальності за економічну кризу в країні. У такому випадку в перекладі мовою передвиборної боротьби ці слова Кучми означають «Президент не причетний до всіх тих дій, які призвели до кризи, але, оскільки ситуація критична, а підлеглі не справляються, він готовий взяти на себе відповідальність».

У виступі глави держави прозвучали й інші цікаві пасажі. Найбільш сумним є наступний: Верховна Рада, вважає Президент, не повинна «робити з себе суддю», зокрема, при обговоренні програми уряду на засіданні сесії. «Вони вважають себе контролюючим органом, забуваючи про відповідальність», — сказав глава держави. Щоправда, незрозуміло, яка відповідальність може бути у парламенту як у законодавчого органу влади. Парламент — не виконавча влада і на життя трудящих сам по собі не впливає. Відповідальність можуть нести окремо взяті партії (на виборах) за свою політику, яку вони проводили (чи не проводили) в парламенті. Що ж до контролю над виконавчою владою, то це «природна», так би мовити, функція парламенту, властива йому «по визначенню».

«Є один шлях — європейський — співробітництво парламенту і виконавчої влади або білоруський — де всі структури — кишенькові і одностайно голосують за всі рішення», — заявив Кучма. Він додав, що сьогодні «всі хочуть твердої руки», що означає «не рахуватися з усіма демократичними процесами, які, як ми вважаємо, йдуть в Україні».

Характерне висловлювання «всі хочуть твердої руки» може означати спробу президентських іміджмейкерів створення образу «твердорукого Президента». Але швидше за все Леонід Кучма озвучив дійсні прагнення однієї з груп президентського оточення. А саме найбільш нетерплячої з них у здійсненні гасла: «Все й одразу!» Ті, хто займався бізнесом, знають цю характерну мрію-помилку підприємців-початківців, найбільш яскраво втілену в образі Івана-дурня, котрий впіймав за хвіст Жар-птицю. З досвідом приходить розуміння — швидко можна тільки вкрасти. Без чітко продуманої програми, без відповідної сильної команди управлінців тощо, зрештою, без великих щоденних наполегливих зусиль, само по собі нічого не робиться. До речі, можливо, ця обставина є однією з причин посиленої критики НБУ з боку Президента. Гасло: «Все й одразу!» за нинішніх умов можна швидко реалізувати двома шляхами:

1. Посадити свою людину в крісло голови правління НБУ.

2. Примусити НБУ надрукувати стільки грошей, скільки хочеться.

Судячи з того, що Леонід Кучма знову висловився за ухвалення закону про НБУ, котрий «забезпечить якийсь контроль над банком» і висловив незгоду з думкою, що збільшення грошових мас завжди призводить до збільшення інфляції, в адміністрації Президента спробують реалізувати обидва шляхи.

«Якщо сьогодні гроші віддати пенсіонерам, які шукають копійку на хліб, чи призведе це до збільшення інфляції?» — поставив запитання Президент.

Є два моменти, які ставлять під сумнів щирість запитання. По-перше, у звіті НБУ за 1997 рік Віктор Ющенко навів дані про те, що торік грошова маса в Україні зросла на 37% і при цьому рівень інфляції було утримано на рівні 10,1%. Тобто Нацбанк не можна звинуватити в тому, що він не реагує на брак грошових мас у країні. Швидше йдеться про те, що п. Ющенко не дає безконтрольно друкувати гроші і цим вельми дратує.

По-друге, пенсіонери одержують свої копійки не прямо, а через бюджет. А проконтролювати витрачання бюджетних грошей сьогодні в Україні не може ніхто. Щодо «швидко» виплатити борги пенсіонерам і бюджетникам — ми вже згадували.

З іншого боку, вельми цікаво відповісти на запитання: «А на які сили зможе спиратися Леонід Кучма, якщо все ж таки схилиться до білоруського, себто диктаторського варіанту?» Традиційний набір невеликий: армія, СБУ, МВС. Армію, вочевидь, можна одразу викреслити з цього списку. На СБУ надія також невелика. Залишається МВС. У принципі сил МВС вистачить для того, щоб посадити до в’язниці всіх неугодних депутатів. Але не можна — депутат є особою недоторканною! Отже, що треба зробити? Правильно, позбавити їх депутатської недоторканності.

У цьому плані симптоматична заява Леоніда Кучми, що «частині депутатів місце не в парламенті, а за гратами», і він не виключає, що винесе на референдум пропозицію про скасування депутатської недоторканності. Це може статися в тому випадку, якщо Верховна Рада сама не відмовиться від недоторканності у відповідь на пропозицію Генеральної прокуратури, яка найближчим часом передасть «низку документів» у парламент, заявив глава держави.

Але суть навіть не в силовому забезпеченні. Які гасла начертати на знамені, утримуваному «твердою рукою»? У Білорусі вистачило двох: «Возз’єднання з Росією» і безсмертне: «Забрати все й поділити порівну». Безумовно, під цими гаслами Кучма зможе отримати підтримку частини лівого електорату як раз своїх «заклятих друзів» — «Громади», соціалістів і комуністів. Але Україна в плані розвитку і структуризації партій встигла (тьху, тьху, тьху, — щоб не зурочити) просунутися набагато далі, аніж Білорусь. І Кучма одразу ж потрапить під жорстоку критику, як з боку правих, так і лівих, які будуть змушені його критикувати, щоб не втратити голоси виборців.

І останнє: досі більшість політологів визнавали лідерство Леоніда Кучми в передвиборній гонці претендентів на пост президента 1999 року (див. рейтинг у газеті «День» за 29 жовтня). Однак таке явне роздратування парламентом свідчить про те, що все складається далеко не так, як цього хотілося б Президенту. Можливо, зіграли свою роль і враження від візиту до Угорщини і п. Кучма вперше усвідомив, наскільки далеко вперед пішли наші сусіди?

З боку політичних партій і парламенту, за словами Кучми, «немає відгуку» на його пропозицію створити більшість і сформувати уряд. «Багатьом політичним силам, у тому числі й тим, хто декларує, що вони підтримують уряд і Президента, вигідна така ситуація. Навіть проурядова партія на своїх зборах розглядає, підтримувати Президента чи ні», — відзначив глава держави.

Останній пасаж Президента відносно НДП, яка тільки натякнула про свою можливу самостійну політику, цілком може сприйматися як ознака паніки.

№209 31.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати