Дебют у парі з глиною

Про енергетику глини та її здатність заспокоювати наші предки знали давно. А ще більшої значущості набуває глина в руках дітей, адже вони передають їй свою щирість, душевний спокій та добрі наміри, чого іноді так бракує дорослим. Саме у цьому переконаний керівник гончарного гуртка Київської гімназії №158 «Фортуна» Євген Маслій. Виставка виробів його учнів нещодавно відкрилася у Музеї українського народно-декоративного мистецтва. Здебільшого це роботи п’ятикласників, для яких виставка у такому відомому музеї — це справжній дебют.

Якби заздалегідь не знала, що йду на виставку саме дитячих виробів, нізащо б не здогадалася, що глиняний глечик, цукерниця, покрита білою глазур’ю, або ж підсвічник у вигляді вежі — все це праці юних майстрів. До речі, всі їхні вироби зроблені з практичною метою, тобто ними можна користуватися у побуті: в чайниках заварювати чай, у турках — варити каву, в глечиках — зберігати як молоко, так і вино, у цукерницях — солодощі. Самі ж творці скромно показували, де чия робота, уникали фото- та відеокамер, але з охотою ділилися секретами своєї творчості.

— На виставці є кілька моїх виробів, один із них — підсвічник-вежа, — розповіла молода майстриня Анна Фаст. — Спочатку я намалювала ескіз підсвічника, потім підготувала з глини необхідні деталі — зрізаний конус, диск із глини та довгі смужки, я їх називаю «ковбасками». Потім з усього цього зліпила вежу, як у замку. А на її верхівку поставила справжню свічку. Над цим підсвічником я працювала тиждень, у порівнянні з іншими виробами, це дуже мало. Я завжди любила робити щось своїми руками, до того як потрапила у гурток, ліпила фігурки з пластиліну. Тепер працюю з глиною, це допомагає мені заспокоїтися та відволіктися від навчання.

Поки що Аня не знає, чи присвятить своє життя гончарному мистецтву, може, це захоплення так і залишиться улюбленим хобі. Натомість деякі випускники «Фортуни» уже вирішили — нізащо не розлучаться з глиною. Як розповіла випускниця гуртка Анна Череда (нині дівчина закінчила школу й навчається в одному з будівельних ліцеїв), ще й досі ходить на заняття гуртка, звісно, якщо є час. До речі, її вироби теж були представлені на виставці. Серед них одна з найулюбленіших речей Анни Череди — лебідь із глини, покритий білою глазур’ю. У приватній колекції дівчини таких виробів уже близько 15. Частина з них зберігається вдома або в гуртку, а деякі — подарувала друзям, щоб оберігали їх від негараздів, недарма ж глиняні вироби колись вважалися оберегами.

— Оскільки сучасним дітям потрібні певні стимули для навчання, творчості чи заняття спортом, то відкриття виставки у Музеї народно-декоративного мистецтва — саме те, що для цього треба, — розповів керівник гуртка Євген Маслій. —Я покликав на відкриття своїх випускників, які вже мають свій стиль, техніку, образи — щоб новій зміні учнів було чому повчитися і на що рівнятися. Тому вийшов навіть подвійний стимул — діти побачили доробки своїх попередників і зрозуміли, їхньою творчістю цікавляться інші люди, окрім мене, їхніх батьків та вчителів. А людина, яка вміє працювати руками і горить творчістю, завжди найде себе, незалежно від того, яку професію обере.

Ще один плюс виставки — роботи молодих талантів побачать десятки людей, серед яких будуть і їхні майбутні шанувальники. А це для митця-початківця — чи не найбільший стимул.