Декомунізовано

Відповідне рішення ухвалили депутати Хмельницької обласної ради на позачерговій сесії, яка відбулася 28 березня. Його необхідність полягала в тому, що назва музею суперечила закону про декомунізацію. Тому Міністерство юстиції України в судовому порядку вимагало від закладу вилучити із назви ім’я Миколи Островського як людини комуністичного режиму. У разі неперейменування музею закладу загрожувала ліквідація.

Після низки консультацій із українськими інституціями (в т.ч. Українським інститутом національної пам’яті, ICOM, Українським центром розвитку музейної справи) музейники висловив ініціативу зміни профіль на історичний, а назву на «Музей пропаганди в Україні 1917—1991 рр.». Але під час громадських обговорень і фінального круглого столу, що відбувся 16 березня, було вирішено зупинитися на коротшій назві «Музей пропаганди». Тепер, як відзначає директорка закладу Наталія НІКОНОВА, основою концепту музейної установи стане дослідження комуністичної тоталітарної пропаганди, осмислення наслідків тоталітарного минулого крізь розвінчування історико-політичних міфів.

«Одним із приводів для зміни назви стала скарга голови товариства «Заслав’я» Володимира Федотова з міста Ізяслав, про що писала ваша газета у матеріалі «Декомунізація VS Микола Островський» («День» № 210-211 за 15 листопада 2019 р.). У грудні Міністерство юстиції України подало позов до суду, щоб музей ліквідували, оскільки він містить у своїй назві ім’я людини, що підлягає декомунізації. Єдиним швидким виходом з цієї ситуації та порятунком музею стало його перейменування, — пояснює Наталія Ніконова. — Згідно з законом ми оголосили про громадське обговорення, яке розпочалося 16 січня і тривало упродовж двох місяців. Усі охочі мали можливість надсилати нам свої пропозиції, але їх було дуже мало. Єдине змістовне обґрунтування надійшло знову ж від «Заслав’я», яке пропонувало створити музей сільської місцевості. Так, у нас в фондах є краєзнавча колекція, але якщо брати загальний відсоток від усієї колекції (а це 30 тисяч експонатів), то це не більше 10 тисяч. Тобто зробити потужний краєзнавчий музей на базі літературно-меморіального закладу не зовсім реально. Виходячи з можливостей, він буде не повноцінним.

Тому ми почали вести консультації з представниками Українського інституту національної пам’яті, Українського центру розвитку музейної справи і Українського комітету Міжнародної Ради Музеїв. Адже назва мала відповідати змісту фондової колекції. В результаті зупинилися на назві «Музей пропаганди в Україні 1917—1991 років» і подали її на обговорення громадськості. У процесі дискусії, виходячи із звернення місцевих жителів (які зібрали 62 підписи), вирішили залишити коротку назву «Музей пропаганди». Це справді розширює можливості нашої діяльності і поле досліджень. Її, власне, і винесли на сесію облради і депутати нас підтримали».

Зараз музей напрацьовуватиме концепцію нового закладу. В її основі буде дослідження пропаганди тоталітарного режиму, розкриття антилюдяної, антинародної та антиукраїнської політики «великого терору». Як відзначає Наталія Ніконова, досі цією темою жодний музейний заклад не займався. Для них це своєрідний виклик і водночас можливість показати, як інформаційна машина може деформувати людину та систему її цінностей. Презентувати нову концепцію музею планують найближчим часом. А поки хочуть завершити судові тяжби, адже предмету спору більше немає, як і музею Островського у Шепетівці.