День Матері, Пам’яті та Примирення

Сьогодні Україна, відійшовши від радянської традиції помпезного святкування Дня перемоги, разом з усім цивілізованим світом відзначає День Пам’яті та Примирення. Тож на 8 травня були запроваджені численні заходи із вшанування пам’яті мільйонів жертв найкривавішої в історії людства Другої світової війни. А для сьогоднішньої України, яка переживає російську агресію і чи не щодня змушена ховати героїв-захисників вітчизни, цей день набув ще більшого змісту. Тож це привід переоцінити події Другої світової, ролі українців у ній, забути всі суперечки та ще більше згуртуватися. До речі, саме тому з символічної точки зору дуже важливою була подія, у якій взяв участь Президент України Петро Порошенко, вранці 8 травня, зустрівшись із ветеранами війни, визвольного руху та учасниками АТО.

«Всім, хто кожен на своєму місці боровся з фашизмом. Ви мужньо пройшли довгими і тернистими дорогами до перемоги – крізь полум’я боїв, страждання і смерть, крізь гіркоту поразок і непоправні втрати. Ціною великої самопожертви кожен з вас особисто відстояв право нашого народу на життя, приніс мир у наш дім, дарував його народам Європи», - зазначив Глава держави, який нагадав, що українці воювали проти нацизму у складі Червоної армії та радянських партизанських загонів, в лавах УПА, у військових з’єднаннях країн антигітлерівської коаліції та європейських рухах опору.

«Дорогі ветерани, це роблять ваші онуки та правнуки. Це ваша школа та традиції, ваша міць та навчання патріотизму. Ви маєте всі підстави пишатися своїми онуками, - сказав Президент та додав, що нинішнє покоління захисників також об'єднало Україну. - Ваші онуки разом в окопі зі зброєю, прикриваючи один одного, захищають Україну. Це має величезні наслідки, бо перемогти ворога ми можемо лише тоді, коли країна буде об'єднаною, сильною з середини та з вірою в український прапор, герб та гімн».

Так співпало, що цього року на 8 травня припало – День матері. Тож обидві дати були об’єднані єдиним контекстом – захисту України та ролі жінки-матері, яка чекає на свою дитину, що захищає державу від ворога. З цього приводу у Національному музеї історії України у Другій світовій війні Президент Петро Порошенко урочисто відкрив фотовиставку «Матері героїв». Це інсталяція великих портретів матерів героїв України, які отримали відзнаку за захист держави. Серед них – і портрет матері української льотчиці Надії Савченко – Марії. До речі, вона також взяла слово, висловивши підтримку українським героям, та розповіла, що кожного дня молиться не лише за свободу своєї доньки, а й за всіх військових, які захищають нашу державу.

«Матері героїв – це також українські герої, бо на їх плечі лягає не менше, а може й ще більше навантаження! Хочу наголосити, що наша перемога залежить, у тому числі, й від вас. Так само, як і від героїзму наших захисників – ваших синів та чоловіків, - розпочав урочисту промову Петро Порошенко. - За кожним солдатом, кожним офіцером, кожним українським воїном стоїть водночас сильна і тендітна жінка – мати, яка його ростила. Вона його ростила, звичайно ж, не для війни, але зрозуміла його вибір, благословила, і оберігає його своїми молитвами, оберігає його своїм материнським серцем. Знайти в собі сили благословити його йти захищати Україну, може лише героїчна жінка».

Та День пам’яті і примирення – це не формальна дата, записана у програму державних заходів. Цей день стосується чи не кожної української сім’ї, оскільки під час цієї війни, згідно з офіційними даними, загинуло 6 млн. 38 тис. українців. Вулиці та пам’ятки, присвячені героям та жертвам Другої світової, до яких протягом дня стягувалися люди із символом Дня пам’яті та примирення – маком – чергове нагадування про це.

«День пам’яті і примирення – самою назвою, мені здається, усе сказано, - ділиться із «Днем» подружжя киян Валентина та Андрій, які сьогодні привели своїх дітей до Меморіалу Вічної Слави у Києві. - Мабуть, в Україні немає жодної родини, якої б не торкнулася ця війна – хтось із наших дідів загинув на фронті, хтось до кінця життя носив у собі осколки. Моя бабуся жила в окупованому Києві. Тож ці речі не можна забувати і ми завжди намагаємося шанувати цю сторінку нашої історії і привчаємо до цього наших дітей. Головне – не наповнювати цей день мілітаристським змістом, як це роблять наші сусіди».

«У нас складна історія, українці воювали у кількох таборах, але вони все одно захищали свою батьківщину, - зазначає подружжя. - І сьогодні всі, хто загинув, рівні, тому зараз слід просто пом’янути їх. А живим потрібно примиритися, бо на сьогодні вже немає різниці, хто на якому боці воював за нашу батьківщину. Ми повинні дякувати Червоній армії, без якої не вийшло б звільнити території від окупантів, але не слід забувати, що до жителів окупованих територій потім ставилися як до колаборантів і посібників, тож багато хто постраждав від приходу радянських військ. Сьогодні так само блюзнірськи звучить заява Путіна, що Росія б перемогла у цій війні без України. Не перемогла б, так само як би не перемогла Україна без Росії чи СРСР без допомоги союзників. Ми перемогли саме завдяки американцям та британцям, а єдиною державою, яка воювала від початку і до кінця Другої світової є саме Велика Британія. В 1940 році Німеччина вже бомбила Лондон, а СРСР ще продовжував дружити із Гітлером. Потрібно знати, засвоювати та переосмислювати історію – хто підготував цю війну, хто і як її розпочав, щоб наші діти жили у мирі».

«Те, що ми нарешті відійшли від радянсько-російської традиції святкування Дня перемоги із парадами, - лише чергове свідчення, що ми більш мирна нація і для нас в першу чергу важливі люди та їх життя. Так само важливий символізм – ми запозичили ідею носіння маків, які в той же час є близькими до української культури, бо символізують і смерть, і життя, і перехід від смерті до життя», - додають пані Валентина та пан Андрій.

«На мою думку, слід відзначати День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом, оскільки вони знаменують собою закінчення найбільш кривавої в історії людства війни. Але в той же час не слід створювати історичні міфи і прикриватися ними, як це робить Росія, - говорить вже інша співрозмовниця «Дня» пані Світлана, на вишиванці якої дуже гармонійно виглядає символ пам’яті – мак.

«По-перше, війна закінчилася лише у вересні 1945 року, коли капітулювала Японія, - продовжує вона. - По-друге, слід пам’ятати, що Україна із Білоруссю більше за всіх постраждали у Другій світовій, оскільки саме на їх територіях велися бойові дії. По-третє, у війні перемогла ніяк не Росія чи СРСР, а всі союзники. Окрім того, треба остаточно відмовитись від совєтського комуністичного свята 9 травня і відзначати з усім світом цей день саме 8 травня. Моя бабуся родом з-під Вінниці, у їх сім’ї було семеро дітей, але після Голодомору вижили лише троє, а всі інші загинули, бо сім’я вважалася «куркулями». Тож для моєї бабусі із дитинства найбільшою образою було слово «комуніст».

Тож українцям поступово вдається відмежуватися від ще однієї радянської міфологеми зі святкуванням Дня перемоги і почати мислити себе у загальносвітовому контексті усвідомлення трагедії Другої світової, у якій наша нація понесла невиправдано великі і непоправні втрати.

«СВЯТКУВАННЯ 9 ТРАВНЯ ПОТРІБНЕ РОСІЇ ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ГОТУВАТИСЯ ДО НАСТУПНОЇ ВІЙНИ – ПРОТИ УКРАЇНИ»

Володимир В’ЯТРОВИЧ, директор Українського інституту національної пам’яті:

-    Треба розуміти, що Друга світова війна була однією з найбільших трагедій в історії України і наша держава, на жаль, була однією із основних арен цієї війни. Українці понесли найбільше матеріальних і людських втрат, через це дуже важливо, що ми нарешті почали вчитися по-українськи вшановувати жертв і героїв цієї війни і поступово відмовляємося від помпезних радянських традицій. Тим паче, ми розуміємо, що помпезне святкування 9 травня потрібне Росії лише для того, щоб готуватися до наступної війни – у даному випадку проти України. Тож ці радянські міфи і стереотипи про Другу світову, яка подається як Велика вітчизняна, активно використовуються російською пропагандою для мобілізації власного населення проти України. Це ще один привід відмовитись від цих шкідливих символів, які розділяють Україну, і переходити до загальноєвропейського формату. Тож сьогодні ми не святкуємо, а вшановуємо всіх жертв цієї війни, які загинули як зі зброєю у руках, так і без зброї – а таких серед українців більшість.

Для нас ця війна є також уроком того, що ні в якому разі не можна повторити. Ще один урок – про цінність власної держави, оскільки у ХХ сторіччі українці понесли так багато втрат саме через відсутність власної державності, тому що нам доводилося воювати за чужі інтереси і навіть вбивати одне одного.
Символічно те, що рівно рік тому відбулося урочисте засідання Верховної Ради із по-справжньому історичним примиренням, бо поруч сиділи ветерани УПА та ветерани Червоної армії. Але важливіше те, що ще раніше відбулося примирення між їх онуками, які нині захищають незалежність України на сході.

На диво дуже швидко і ефективно в українському суспільстві відбувається відхід від радянських традицій і певне переформатування. Через те, що російська пропаганда у повній мірі дискредитувала всі міфи, пов’язані з Другою світовою війною, люди хочуть дізнатися правду – що це насправді була за війна. А війна – це не щось «веселе» і легке, це страшна трагедія. Коли ми говоримо про День пам’яті та примирення, то йдеться саме про його людський вимір – ми не говоримо про «перемогу радянського народу», ми говоримо про людей, які пройшли крізь війну. Якраз жіночий вимір найкраще показує всю трагічність цих подій 1939-1945 рр. І так співпало, що цього року 8 травня – це День пам’яті та примирення, Поминальна неділя і День матері. На цій війні жінки страждали чи не найбільше, пройшовши крізь все її горнило – серед них були ті, хто чекали, хто воювали і хто рятував тих, хто воював. Жінка грала найрізноманітніші ролі на цій війні і саме через жіночі історії можна показати весь її трагізм та застерегти світ від її повторення.

«МИ МОЖЕМО ПЕРЕМОГТИ ВОРОГА, ЯКЩО ЗА НАМИ БУДЕ ПРАВДА І ЯКЩО ЛЮДИ БУДУТЬ ЄДИНІ В ЇЇ УСВІДОМЛЕННІ ТА ВІДСТОЮВАННІ»

Ростислав ПАВЛЕНКО, заступник глави Адміністрації Президента:

-    Відповідно до Указу Президента та Закону України ми разом із усією Європою відзначаємо День пам’яті та примирення. Тож сьогодні відбулася зустріч Глави держави із ветеранами радянської армії, УПА і ветеранами АТО, щоб обговорити питання наступності поколінь, згадати тих, кого з нами немає, і підтримати тих, хто є. Сьогодні також День матері і через цей збіг виникла ідея провести фотовиставку, оскільки кожен герой – це людина, у якої є мама, яка переживає за свого сина чи доньку, які боронять Україну.

Що ж до того, що Україна нарешті відзначає День пам’яті та примирення на відміну від Росії, яка святкує День перемоги, то зараз дуже важливо говорити правду і ми можемо перемогти ворога, який є сильнішим і чисельнішим, якщо за нами буде правда і якщо люди будуть єдині в її усвідомленні та відстоюванні.

«УОСОБЛЕННЯМ НАШОЇ ДЕРЖАВИ, ЇЇ РОЗУМІННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОБРАЗ МАТЕРІ, БОГОРОДИЦІ»

Євген НИЩУК, міністр культури України:

-    Через те, що цього року День пам’яті та примирення співпав із Днем матері, у нас у державі відбувається ціла низка мистецьких і концертних заходів, приурочених до образу матерів, які чекали, які втратили і які продовжують чекати наших героїв. Цей акцент робить ще більш величною місію матері.
Взагалі в Україні так ментально склалося, що це є уособленням нашої держави, її розуміння відбувається через образ матері, Богородиці. І зараз цей образ є ще більш живим, оскільки на 25 році нашої незалежності України матері продовжують втрачати своїх синів. Це свідчення величезних масштабів дикості наших сусідів у ХХІ сторіччі. І світова спільнота через загострення такої теми у такі дні має ще більше звертати на неї увагу, солідаризуватися та виправляти цю кричущу несправедливість і втамовувати біль матерів.

Що ж до Дня пам’яті та примирення, то впродовж останніх трьох років ми разом з Українським інститутом національної пам’яті впроваджуємо, але не насаджуємо ті традиції, які насправді мають глибоке коріння як світове, так і суто українське. Вони виявляються і у певних символах, які зараз дедалі більше приймають люди, бо вони є більш близькими до них. Наприклад, маки замість георгіївських стрічок, які були повністю дискредитовані, бо бойовики, обвішані цими стрічками, вбивали наших героїв. Окрім того, важливою є історична коректність – саме тому у Музеї другої світової війни 8 травня о 23:00 відбудеться запалення вогню, оскільки повалення нацизму та перша хвилина миру розпочалася саме 8 травня 1945 року о 23:01. Цей глибокий зміст примирення і пам’яті, особливо для наступних поколінь, є більш важливим, бо відповідає історичній правді. Саме тому ми уникаємо «показухи» у відзначенні цієї дати і замість військових парадів, які проходять у Москві, ми запровадили традицію виступів духових оркестрів.

Минулого року в Україні виступили оркестри із 12 країн, які долучилися до боротьби із нацизмом. Відповідні урядові відомства також надсилали прохання до українських телеканалів наповнювати їх ефіри відповідним телевізійним контентом, у школах проводиться урок миру, де людям робляться останні довідки про всю історичну правду. З 2 травня на Майдані Незалежності було запроваджено тематичні заходи за участю дитячих, мистецьких шкіл, які малюють образи матерів, своє розуміння миру, героїв. Це правильні речі, які краще сприймаються людьми і саме вони передаватимуться від покоління до покоління разом із пам’яттю про жертв та героїв тієї війни і з усвідомленням цієї трагедії людства.