Держава грає і програє

Яка сфера економіки посідає шосте місце в європейському рейтингу з обігу грошей? На що середньостатистичний австралієць витрачає 1680 доларів на рік? Де знайшли кошти на спорудження Великої Китайської стіни, будівництво великої кількості храмів та прикрашання Рима? Правильна відповідь на всі ці запитання — лотерея. До цього всього можна додати, що це, напевно, ще й найбільш вдалий приклад того, як людські слабкості можна зробити суспільно-корисними, якщо врахувати, що в прямому значенні діагноз «азартний» можна поставити 10% населення, а перманентно на його «напади» страждає п’ята частина.

Все почалося в Древній Греції, де воїни тягнули камінці з шолома, щоб з’ясувати, хто ж битиметься із Зевсом. У більш реальному, числовому варіанті лотерея з’явилася в середньовіччі у Голландії, і з того часу лотерейна лихоманка захлеснула весь світ. Хоч прийнято вважати, що лотерейний бум — бич країн із низьким рівнем життя, статистика свідчить про зворотне: наприклад, в Ірландії з населенням в 10 мільйонів щотижня продається 3 мільйони лотерейних квитків, а греки примудряються за три дні продати 100 мільйонів. Але водночас фінансова мотивація покупки лотерейного квитка справді більш характерна для жителів бідних країн, де можливість заробити значну суму невелика, і залишається тільки стати фаталістом. Якщо математика схильна інтерпретувати «лотерейний» феномен як загальнонаціональну схильність людей до переоцінки ймовірності малоймовірних подій, то психологи не виключають впливу ментальності. Кандидат психологічних наук Ірина Головнева стверджує, що у російських народних казках, як, проте, і в українських, успіх героя розглядається часто виключно як везіння, а не як нагорода за власну працю, що й провокує так званий «феномен шари». А казки разом з економічними реаліями дають у сумі лотерейну лихоманку, яка, до речі, не так уже й погано позначається на людській психіці. Психотерапевтичний ефект лотереї, на погляд фахівця, полягає в тому, що людина за допомогою квитка віртуально вирішує свої проблеми і пом’якшує вплив ударів долі (безумовно, до того часу, поки не починає продавати своє майно, щоб купити заповітний лотерейний квиток).

Але у лотереї є ще й інші плюси — економічні. У багатьох «азартних» країнах поповнення бюджету від лотереї дає можливість істотно знизити податки. І саме лотерея стає хорошим джерелом фінансування соціальних програм — але це в ідеалі. В Україні при загальному річному обігу в 700—800 млн. гривень держава ухитряється втратити 200— 300 млн. через неурегульованість лотерейної діяльності в країні. Як вважає генеральний директор «М.С.Л.» (колись «МолодьСпортЛото) Георгій Ложенко, в Україні просто відсутній дійовий механізм боротьби з тіньовими структурами, які знайшли хорошу нішу для заробітку. Установку Президента про те, що «держава і тільки держава повинна встановити монополію на лотерейну діяльність» поки не реалізували. Перевіряли найбільших операторів, оскільки у їхній ліцензії зазначається лотерейна діяльність. А тіньовики, на думку Г. Ложенка, залишилися без уваги, оскільки на папері до лотереї вони не мають жодного відношення, а тільки проводять розiграші або комерційні ігри. Така ліцензія коштує набагато менше, і відраховувати доводиться копійки. Ось і виходить: лотерей багато, а бюджет від цього практично не поповнюється. Щоправда, сьогодні ситуація все ж покращилася, якщо не для бюджету, то для гравців. Адже в 1990-х роках за демократизації лотерейної діяльності ми стали свідками їхнього вибуху, від районного до всеукраїнського рівня. Кримінальним талантам можна було тільки заздрити. У Запоріжжі, наприклад, лотерейні квитки «Ліберті» ніби привезли зі США, і як суперприз обіцяли поїздку до Америки. Гроші, зрозуміло, зібрали швидко, тільки фортуна не посміхнулася жодному із гравців. Такою ж була результативність і для «шукачів щастя» лотереї під багатообіцяючою назвою «Бакс».

«Корінь зла» на думку Г. Ложенка, криється у відсутності хорошого і дійового закону, який би розставив усе на свої місця. Той законопроект, який розглядали депутати минулого скликання у першому читанні, цілком закономірно не було прийнято, «оскільки підтримував інтереси тільки однієї компанії, виключав ринкові відносини у цій сфері та містив загрозу витоку за кордон фінансів». А сьогодні, зі слів генерального директора «М.С.Л.», лотерейна діяльність просто задихається. Але, щоправда, ситуація краща, ніж у Росії. Там за відсутності відповідного закону зафіксовано тільки 400 легальних операторів, а про кількість нелегальних можна тільки здогадуватися. Крім цього, в Росії оподатковується не «лотерейний обіг», як у нас, а сам виграш.