Діти різних етносів — про Україну

Рік тому на сайті Міністерства освіти та науки з’явилося оголошення про початок Всеукраїнського історико-літературного конкурсу «Моя Батьківщина — очима дітей всіх етносів України». За цей час на адресу оргкомітету надійшло понад дві тисячі прозових та віршових творів, а також 900 малюнків, фотографій та вишивок від учнів 5-11 класів із усіх регіонів України. Перед журі постало нелегке завдання — вибрати з майже трьох тисяч учасників кращих із кращих. Учора організатори конкурсу назвали 24 переможців, яких нагородили почесними дипломами. Решта отримали свідоцтва про участь у конкурсі. Але найбільше діти радіють тому, що незабаром у світ вийде книга з їхніми творами, а в Музеї книги та друкарства нещодавно відбулася виставка їхнього образотворчого доробку.

Визначали переможців конкурсу в чотирьох номінаціях: «Література», «Історико-культурний діалог», «Рідна мова» та «Історія розвитку духовного життя в Україні». За словами голови оргкомітету конкурсу Олени Оганасян, чимало робіт діти присвятили українській мові та мовам національних меншин. До речі, на конкурс писали не тільки діти, які належать до етносів колишнього Радянського союзу (вірмени, грузини, азербайджанці тощо), є чотири роботи від угорців і навіть твір хлопчика з Макіївки, який за походженням — уругваєць.

Майже половина надісланих робіт — це твори дітей, які вже мають творчий досвід і навчаються у літературних гуртках. Також були анонімні роботи, написані від руки або з обсягом понад 10 сторінок. За умовами конкурсу, вони не бралися до розгляду журі, однак Олена Оганасян переконана, це свідчить про потребу дітей висловитись і бути почутими.

— Я дуже люблю українську мову, хоча мова моєї родини — гагаузька, — розповіла одна з переможниць конкурсу, учениця 6 класу Старотроянської школи Одеської області Агнія Мусафір. — Я не могла не написати твір на конкурс, бо гагаузьку мову у школі викладає моя матуся, і ця тема для мене дуже близька, а нині ще й актуальна у світі, бо чимало мов опинилися на межі зникнення.

— Провівши конкурс, ми отримали можливість почути дітей через слово, — розповів голова журі конкурсу, директор Інституту літератури Микола Жулинський. — Любити мову і слово — це не просто моральний обов’язок кожного, а служіння вищому. У конкурсних роботах мене вразила емоційність, схвильованість, а також уміння побачити світ у різноманітті й відчути свою причетність до української цивілізації. Приємно, що у роботах присутнє те, етнічно переживали долі своєї родини, краю та батьківщини. Значить, ці діти володіють даром образного мислення, а він допоможе виявити себе у творчій реалізації.

Такий самий конкурс відбудеться і цього року. Переможниця Марія Річка з Запоріжжя вважає, що творчі задатки є у кожної людини, просто іноді на це не вистачає часу.