Дніпропетровська Феміда проти «сумісництва»
Історія з депутатством дніпропетровського губернатора почала закручуватися в судову епопею ще в кінці минулого року, коли рішенням сесії облради на 31 грудня (!) було призначено дострокові вибори в Синельниківському районі. Кандидатуру Миколи Швеця висунули численні збори сільських трудівників, а також двох партій — НДП та «Демсоюзу». Однак тоді передвиборну кампанію довелося зупинити на повному ходу через те, що обком Компартії, який також розраховував на сільський округ, успішно опротестував у Кіровському райсуді Дніпропетровська рішення сесії облради, довівши, що терміни виборів було визначено неправильно.
Вибрати М.Швеця депутатом його соратникам удалося тільки з другого заходу: 25 березня на виборах у Синельниківському районі за губернатора, згідно з офіційними даними, проголосувало 88,4% місцевих виборців. Уже наступного дня обласна територіальна виборча комісія, не чекаючи виконання письмової обіцянки глави облдержадміністрації залишити в разі обрання всі несумісні із представницьким мандатом посади, поспішила зареєструвати Миколу Анатолійовича як депутата. Не бентежила членів комісії, мабуть, і та обставина, що буквально напередодні Президент України змістив із губернаторських постів двох «сумісників» в інших регіонах країни.
Казусною ситуацією тут же скористалися конкуренти губернатора по виборах у Синельниківському районі. Один із них спробував опротестувати результати виборів у місцевому суді. Через кілька місяців порушення в ході перевиборної кампанії і в день голосування визнали неістотними і такими, що не вплинули на остаточні результати виборів, залишивши за позивачем право і надалі відстоювати свій погляд у судових інстанціях.
«Іншим шляхом», коротшим, пішли дніпропетровські комуністи: вони опротестували в Кіровському райсуді не результати виборів, а рішення тервиборчкому про реєстрацію нового депутата облради. При цьому голови обкому КПУ, посилаючись на закон про місцеві адміністрації та роз’яснення Конституційного суду України від 6 червня 1999 року, наполягали на тому, що представницький мандат М.Швець може покласти в кишеню тільки після того, як виконає свою письмову обіцянку і піде з губернаторської посади. У дискусії, що виникла, і комуністи, і прихильники губернатора апелювали до положень Конституції України: перші нагадували про принцип розділення влади, другі — про право громадянина обирати і бути обраним до органів представницької влади. Поставити крапку повинен суд, тим більше, що із цим охоче погодилися і члени тервиборчкому.
І все ж розгляд позову обкому КПУ в Кіровському райсуді розтягнувся на тривалий час. Як можна здогадатися, дніпропетровські Феміди опинилися, кажучи словами класика, в становищі, «гіршому за губернаторське». Спочатку суддя Анатолій Журавльов ухвалив дочекатися рішення Синельниківського суду. Потім засідання відкладалося через відсутність представника «зацікавленої сторони» — М.Швеця. Тим паче несподіваним для багатьох стало рішення задовольнити позов комуністів. Утім, безпрецедентне для Дніпропетровщини рішення суду викликає і чимало запитань. Передусім, у зв’язку з подальшими діями самого М.Швеця та його прихильників. Юрист Ольга Лукманова, що представляла в суді інтереси губернатора-депутата, поки що не готова давати прогнози, але не виключає можливості оскарження рішення Кіровського райсуду у вищих судових інстанціях. Припущення про те, що глава облдержадміністрації може залишити свій високий пост заради того, щоб мати депутатський мандат, також видається дуже сумнівним. У такій ситуації опоненти губернатора, не без зловтіхи, вважають, що незабаром він може опинитися майже в тому ж становищі, що й Павло Лазаренко, який досі вважається обраним у Солонянському районі, але не є при цьому де-юре депутатом Дніпропетровської облради.
