Дніпропетровські сироти вибирають... суїцид

Тут навчаються діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки, і діти-інваліди, багато з яких мають вади психічного розвитку. Інформація про самогубства стала надбанням гласності майже випадково — першими її оприлюднили журналісти, що викликало чималий переполох в органах місцевої влади. Подробиці подій досі залишаються «таємницею за сімома печатями», оскільки дніпропетровська прокуратура, яка з великим запізненням дізналася про НС, обмежується загальними словами й оцінками, а самих учнів ДНВЦ №2 уже розвезли по літніх таборах. Як кажуть, щоб уникнути нових випадків суїциду...

Проте, як стало відомо з неофіційних джерел, усе почалося 22 травня цього року, коли в будинку своїх родичів у Верхньодніпровську повісився 18-річний Петро, який програв велику суму грошей в гральних автоматах. Юнак марно намагався зібрати необхідну суму й повернути борги, а коли зважився на самогубство, залишив записку, повну слів відчаю. Вслід за ним спробувала піти з життя його дівчина, також учениця ДНВЦ №2. Вона порізала вени в день похоронів, коли на поминках почула звинувачення на свою адресу від сестри загиблого. На щастя, 18-річну Людмилу врятували лікарі. Проте вже наступного дня друг загиблого на ім’я Сергій повісився біля гуртожитку. Як розповідають, у посмертній записці він пояснив свій вчинок розкаяннями совісті й безвихідністю, що оточувала його в житті. Ще через два дні, 27 травня, із вікна гуртожитку викинувся 17-річний Олександр, якого «швидка» відвезла в обласну лікарню імені Мечникова. У гуртожитку говорять, що юнак був у стані алкогольного сп’яніння, а вцілів після падіння з п’ятого поверху лише тому, що впав на дерево. Вихователі й педагоги переконують, що їхньої провини в низці трагічних випадків, по суті, немає. За свою ставку в 500 гривень вони й так роблять усе можливе, щоб огорнути турботою та увагою ввірених їм дітей. При цьому вони зазначають, що більше половина учнів — із неблагополучних сімей, із дитбудинків або підлітки з обмеженими можливостями, у тому числі, і з різними психічними розладами. Контролювати їх часто складно, а часом і просто неможливо.

Тим часом, правоохоронні органи, що проводили комплексну перевірку в навчальному закладі, буквально протягом кількох днів дійшли певних висновків. Як заявив на прес-конференції начальник слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Олександр Чередник, посадові особи ДНВЦ №2 «не приділяли належної уваги соціальному становленню й розвитку учнів і не створювали відповідного психологічного клімату для них». Так, за даними прокуратури, у навчальному закладі замість двох штатних психологів фактично працював один, і той з технічною освітою — фахівець з електропостачання промислових підприємств. Крім того, з’ясувалося, що з вини місцевих чиновників, 100 учням, які потребували опіки й турботи, досі не призначені опікуни. У той час, як дітям-сиротам необхідні матеріальні кошти, казначейство Бабушкинського району Дніпропетровська досі не забезпечило їх одноразовою грошовою допомогою на придбання одягу і взуття в розмірі 100 тисяч гривень. Крім того, 11 підприємств, на яких працювали підлітки, не поспішали виплачувати їм зароблені гроші, а одне з них взагалі «забуло» включити відповідний пункт у договір. На думку співробітників прокуратури, така ситуація сприяла встановленню настроїв безвихідності серед учнів і підштовхувала їх до суїциду.

Внаслідок перевірки прокуратура Красногвардійського району Дніпропетровська порушила кримінальну справу за ознаками неналежного виконання посадових обов’язків з охорони життя й здоров’я неповнолітніх. За словами О. Чередника, його підлеглими вже допитані свідки, вилучені особисті справи потерпілих, посадові документи співробітників навчально-виробничого центру, ведуться необхідні дії зі встановлення кола осіб, причетних до здійснення злочину й умов, які йому сприяли. Співробітники прокуратури підготували також інформацію голові Дніпропетровської облдержадміністрації про неповну відповідність посадам начальника обласного управління освіти й одного з його заступників, які, до речі, були призначені на хвилі «помаранчевої революції». У свою чергу, останні клопочуться про звільнення директора ДНВЦ №2 і керівника обласного методичного центра профтехучилищ.

Директор навчально-виробничого центру Віктор Кривозуб говорить, що головна біда полягає в поганому державному фінансуванні й забезпеченні подібних навчальних закладів. «Ми звалили на свої плечі, — пояснює він, — непосильну ношу. Адже в нас повинні бути не тільки психологи, але й психотерапевти. А замість цього є один лише фельдшер». На своїй посаді нинішній директор працює майже 30 років. Практично всі відгукуються про нього як про професіонала, який душею вболіває за ввірену йому справу. При цьому багато хто визнає гірку правоту його слів, зазначаючи, що в нинішніх умовах і стані системи профтехосвіти він і його колеги «б’ються, як риба об лід».

КОМЕНТАР

Лариса КРЯЧКО, заступник директора Департаменту професійної технічної освіти Міністерства освіти й науки України:

— Нині в Україні діє 930 державних професійно-технічних закладів, в яких викладає 49 тисяч педагогічних працівників. За попередніми даними, професійно-технічні училища забезпечені кадрами на 86%. В основному виникає проблема з майстрами виробничого навчання. Як правило — через низьку зарплату. Проблеми, з якими стикається сучасна профтехосвіта — це старіння кадрів та необхідність підвищення їхнього науково-технічного потенціалу. Нещодавно це питання піднімав на засіданні уряду міністр Станіслав Ніколаєнко. Нині в усіх закладах працює 429 практичних психологи, 128 соціальних педагогів і 697 методистів. Ці служби є дуже важливими для життєдіяльності училищ... За випадком, який трапився в Дніпропетровську, ми зобов’язали управління освіти Дніпропетровської області провести службове розслідування: нині там працюють фахівці з нашого департаменту, державної інспекції, психологічні служби й представники інших відовстм. Цей випадок потребує ретельного вивчення. Тому говорити про якісь висновки — зарано. Наразі можна лише сказати, що дуже небезпечно допускати таку концентрацію учнів в одному навчальному закладі. А в даному закладі навчалося 860 учнів, з яких близько 250 були сиротами і 174 — з обмеженими можливостями. Тобто половина учнів мали непрості долі і характери. Це — велике психологічне навантаження на весь навчальний заклад — викладачів та учнів. Наразі наше завдання — зробити правильні висновки і не допустити «ланцюгової» реакції в інших навчальних закладах (не лише середніх професійних), оскільки нині самогубство в Україні серед підлітків та молоді дуже поширене.

Як розповіли «Дню» в Державній соціальній службі, найбільшою проблемою дітей-сиріт, які навчаються в будь-яких закладах, є невміння спілкуватися, замкнутість, а заняття вони ходять аби ходити, оскільки знають, що відрахувати їх ніхто не має права.