Дніпропетровцям страшно жити у своєму місті

Вибух у центрі Дніпропетровська, внаслідок якого загинув скандально відомий бізнесмен В’ячеслав Брагінський, луною відгукнувся в українських та місцевих ЗМІ. Адже місто на Дніпрі вже не вперше стає місцем резонансних випадків із кримінальним відтінком. У травні нинішнього року сталася пожежа в залі ігрових автоматів, загинули люди, і, як наслідок, в Україні заборонили гральний бізнес. У вересні несподівано дотла згорів найбільший у місті речовий ринок «Слов’янський базар». Нині, під час замаху на В. Брагінського, вибухом була пошкоджена газова труба, що ледве не стало причиною пожежі в багатоповерховому будинку. Не дивно, що подібні НП жителі міста розцінюють як пряму загрозу. Дві третини з них, згідно з опитуванням філії Інституту ім. Горшеніна, хвилюються за свою особисту безпеку, а майже половина вважає, що в Дніпропетровську стало небезпечно жити. Одночасно переважна більшість городян стурбована вбивствами на замовлення в дусі лихих 1990-х, що почастішали останнім часом. При тому, що вбивць, а тим більше замовників резонансних злочинів, правоохоронні органи Дніпропетровська, як правило, не знаходять.

Убивство В. Брагінського в цьому сенсі стало виключенням, адже потенційних підозрюваних — хоч відбавляй. Ділові партнери покійного поспішили покласти відповідальність за його загибель на екс-прем’єра Павла Лазаренка. Із сенсаційними заявами виступили відомі представники групи «Приват» — голова наглядової ради компанії «Славутич-Капітал» Геннадій Корбан та його юридичний «промоутер», адвокат Борис Філатов. Останній на «приватівському» 9 телеканалі в Дніпропетровську веде щотижневу програму «Губернські хроніки». За їхньою версією, колишній «господар» Дніпропетровщини, який нині відбуває покарання в каліфорнійській в’язниці, міг «замовити» нині покійного через те, що В. Брагінський допомагав колишнім партнерам П. Лазаренка захищати об’єкти нерухомості. Понад десятиліття тому це майно — будівлі, готелі, магазини та мережі аптек — потрапили до рук всемогутнього прем’єра, але в період гоніння були оформлені на підставних осіб — друзів та родичів. Тепер, коли «каліфорнійський в’язень», який відчутно витратився на адвокатські послуги, вирішив нагадати «смотрящим» про недоплати, що нагромадилися, деякі з них нібито вважали за краще звернутися по допомогу до «кризового менеджера» В. Брагінського. Дехто навіть устиг переуступити свою частку в акціонерному капіталі, що привело до переходу цілої низки об’єктів нерухомості до рук «приватівців». Це нібито й викликало несамовитий гнів Павла Івановича. Тому загибель В. Брагінського його ділові партнери розцінюють як своєрідний «привіт» із-за океану.

Публічна реакція самого П. Лазаренка не змусила на себе довго чекати. Його адвокат Марина Долгопола передала послання з американської в’язниці. «Заява Геннадія Корбана є страшною провокацією й відвертою брехнею проти мене, — виправдовується екс-прем’єр. — Ця заява містить недопустимі та грубі порушення закону. Вигадки й безпідставні припущення Корбана щодо причин смерті його бізнес-партнера Брагінського переслідують єдину мету — вчинити тиск на слідство, а також залякати моїх рідних, партнерів та друзів». Перехід дніпропетровських об’єктів до рук «приватівців» П. Лазаренко тлумачить зовсім інакше. Він стверджує, що останнім часом «група рейдерів на чолі з Корбаном шляхом підробки та фальсифікації великої кількості важливих документів», а також отримання «заздалегідь неправдивих рішень» судів захопила власність, що належить «іноземним партнерам». Хто ці самі партнери, П. Лазаренко не уточнює, хоча його опоненти вголос говорять про американську фірму, зареєстровану на молоду дружину Павла Івановича. Розгніваний екс-прем’єр погрожує Г. Корбану судом, даючи зрозуміти, що рано чи пізно тому доведеться за все відповісти. Ще відвертіше прозвучали звинувачення з боку партії «Громада». У її заяві кривдника Павла Івановича називають «рейдером №1» і наполягають на тому, щоб слідство у справі В. Брагінського однією з перших розглянуло версію про «можливу організацію вбивства самим Корбаном». «Громада» звертає увагу на публікації в ЗМІ «про конфлікт голови наглядової ради компанії «Славутич-Капітал» із його діловим партнером В. Брагінським, унаслідок якого загиблий був відсторонений від керівництва низкою підприємств». Своє вагоме слово в дискусію земляків вставив і брат П. Лазаренка — Іван Іванович, який обіймає посаду заступника голови Дніпропетровської облради. За його поясненнями, старший брат не міг стати замовником вбивства через «технічні» причини, оскільки нещодавно його перевели з-під домашнього арешту до в’язниці, і тепер спілкуватися він має право лише з адвокатом та дружиною. Однак навіть ці зустрічі проходять під суворим наглядом і контролем співробітників спецслужб. Разом із тим І. Лазаренко вважає, що Г. Корбан навмисно «нацьковує» слідство на його брата. «Винагорода в п’ять млн. гривень, які Корбан пообіцяв заплатити за правдиву інформацію про вбивство В. Брагінського, — зазначає він, — була обіцяна з єдиною метою — щоб підтвердити версію самого Корбана». Не менше Лазаренка-молодшого обурюють і спроби «прив’язати» до справи про вбивство В. Брагінського ім’я іншої знаменитої землячки — діючого прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. За його відомостями, партнер Г. Корбана й В. Брагінського, адвокат Борис Філатов, нещодавно літав до США, щоб «зібрати інформацію про причетність Ю. Тимошенко до справ П. Лазаренка». Разом із тим заступник голови Дніпропетровської облради спростовує чутки про свою зустріч із прем’єром, що нібито відбулася напередодні загибелі В. Брагінського. За підступними діями опонентів І. Лазаренко вбачає їхнє прагнення зіграти свою гру в політиці напередодні виборів президента.

Тим часом слідство у справі про вбивство В. Брагінського проходить у ситуації суворої секретності — правоохоронні органи Дніпропетровщини як води в рот набрали. Відома лише думка експертів про те, що замах на бізнесмена здійснили справжні професіонали вибухової справи. Був використаний радіокерований вибуховий пристрій без оболонки з тротиловим еквівалентом у 200 грамів. Бомбу прикріпили за газовою трубою, щоб використати стіну будинку як екран для посилення сили вибуху. Судячи з усього, В. Брагінський так і не зрозумів, що сталося, оскільки смерть настала миттєво. Друзі загиблого розповідають, що він був родичем донецького авторитету. До Дніпропетровська перебрався 15 років тому і за цей час устиг обзавестися великими зв’язками та власністю, був побожний і регулярно відвідував синагогу. Свою сім’ю бізнесмен, який промишляв рейдерством, перевіз до США, хоча сам ходив без охорони. Тим часом координатор Антирейдерської спілки в Дніпропетровській області Ірина Малоголовкіна заявляє, що «ніхто не дізнається правди у справі Брагінського». «Багато події, що відбуваються в Дніпропетровську, — зауважує вона, — беззаконні, але покриваються чиновниками-корупціонерами, продажними співробітниками правоохоронних органів. Наприклад, досі судять убивць директора «Озерки» Володимира Воробйова, але питання про замовників чомусь не піднімається. Питання щодо вбивств екс-начальника Дніпропетровського УБОЗ Едуарда Шевченка в серпні 2005 року, заступника начальника Бабушкінського райвідділу міліції Олега Мамая в січні 2009 року залишаються без відповіді». Проте якщо емоції координатора Антирейдерської спілки зрозуміти можна, то прийняти — насилу. Адже на те й існує громадянське суспільство, щоб вимагати, якщо потрібно — знову й знову, від влади та правоохоронних органів у тому числі виконання ними своєї роботи.