До Іраку — 200 кілометрів

Вчора близько першої години дня зі Скнилівського військового летовища у Львові до Кувейту вилетіли два перші військово-транспортні літаки Іл-76 із вояками та військовою технікою 19-го окремого батальйону РХБ-захисту Західного оперативного командування. А трохи раніше, минулої суботи, туди ж відправилась група квартир’єрів на чолі з першим заступником командувача округу Валерієм Фроловим, щоб заздалегідь підготувати на визначеному кувейтськими властями місці прийом і розміщення особового складу та техніки хімбату. Це не багато й не мало, а понад 500 набраних на контрактній основі солдатів, сержантів та офіцерів, які успішно пройшли конкурсний відбір (10 осіб на одне місце) і понад 150 одиниць різноманітної спеціальної військової техніки.

Як зазначає начальник прес- центру Західного оперативного командування Микола Гуцуляк, в Кувейті для українського підрозділу створені належні побутові умови — вони житимуть в наметах на 28 осіб кожний, а харчуватимуться за рахунок приймаючої сторони. Забезпечені також, за його словами, відповідні заходи безпеки місця дислокації підрозділу: воно ретельно оборонятиметься, в тому числі силами тутешньої ППО. Підполковник Гуцуляк також повідомив, що не відповідають дійсності чутки, начебто когось із солдатів батальйону за кілька днів до його відправки в Кувейт забрала додому мама. «Люди свій вибір зробили свідомо, — каже він. — Адже середній вік вояків складає 30 років, так що кожний добре усвідомлює, на що він відважився».

Загалом же, щоб передислокувати батальйон до Кувейту, знадобиться 80 рейсів літаків, які відлітатимуть зі Львова з інтервалом у півгодини. Зрозуміло, перед відправкою бійці помітно хвилювались, але ніхто не говорив про можливу загрозу їхньому життю в далекій країні. Хоча, напевно, подумки такої небезпеки не відкидали. Це особливо відчувалось минулої неділі, коли вояків у Самборі, де батальйон дислокувався, останній раз перед відправкою в Кувейт відвідали батьки, дружини і діти. Були, зрозуміло, сльози, але ніхто від розпачу свідомості не втрачав. Однак про хвилювання вояків свідчило ще й те, що багато з них останні тижні зачастили до однієї із самбірських церков, щоб, очевидно, помолитись за своє благополуччя в чужій і далекій країні, яка, до того ж, знаходиться в стані війни. Але ззовні бійці хімбату своїх переживань не показують. Кажуть лише, що відправляються в Кувейт тому, що мають такий наказ — це по-перше, і ще через те, аби трохи підзаробити.