До висновків ще далеко

На відміну від попередніх чотирьох контрольних матчів національної команди, які пройшли навесні та влітку, чергова репетиція у поєдинках проти команд Польщі та Чилі відбулася на тлі старту відбірного турніру до Євро-2012. У порівнянні із драматичними іграми європейського відбору матчі за участю команд, які у цьому відборі участі не беруть, виглядали не дуже напруженими. Але так це виглядало лише зовні.

Почнемо із гри з Польщею, яка відбулася у Лодзі минулої суботи. Це був перший вихід на полі команди України на чолі із Юрієм Калитвинцевим. І в цьому була своя інтрига — всім було цікаво, як виглядатиме головна команда країни після добровільної відставки тренера Мирона Маркевича. За статистикою перевага мала бути на боці українців — наша збірна цього року ще не програвала, тоді як поляки мало того, що тричі програли, ще й не забили у цих іграх жодного м’яча. Можливо, з цієї причини, а може з іншої, але на стадіоні у Лодзі зібралося лише близько п’яти тисяч глядачів, причому більшість із них були не місцевими, а прибули із інших міст Польщі та з України.

Господарі потішили своїх прихильників і з дозволу українського захисту створили цілу низку небезпечних моментів. І лише удача та вдала гра нашого голкіпера Андрія Пятова дозволила програвати лише 0:1 після точного удару Еленіуша Єленя. Відігралися українці вже у доданий час, коли м’яча у ворота поляків заштовхав Євген Селезньов.

Після гри на тренера українців впала досить жорстка критика. Йому закидали невдалу гру у захисті, невиразний виступ дебютантів збірної Дениса Кожанова та Олега Краснопьорова, недостатню ефективність капітана команди Андрія Шевченка та багато іншого. Говорили навіть про те, що команда втратила свою гру. На усі запитання мав відповісти наступний товариський матч українців із збірною Чилі.

Учасники недавнього фінального турніру Кубку світу прибули до Києва далеко не найсильнішим складом. Тренер Марсело Бьєлса вирішив перевірити у гра з українцями найближчий резерв команди Чилі. Власне, так само робили у зустрічах із нашою командою усі її цьогорічні суперники. Різниця була лише у кількості резервістів. Якщо Нідерланди привезли в серпні до Донецька повністю молодіжний склад, то у командах Румунії, Норвегії та Литви на полі були присутні й по кілька досвідчених гравців. У чилійців нині немає міжнародних зірок, власне, як і в українців. Світова слава Андрія Шевченка вже в основному у минулому, а його партнерам до цієї слави ще дуже далеко. Але навіть наявним складом, враховуючи травми кількох футболістів і необхідність «ділитися» гравцями із командою двадцятиоднорічних, які виборюють право грати у європейському фіналі, збірна України виглядала фаворитом.

Це підтвердила і гра, у якій наші створили чимало небезпечних моментів. Але відкрити рахунок спромоглися лише зі штрафного — точно пробив Ярослав Ракицький. Саме він замінив у центрі захисту Євгена Хачеріді, який провалив гру з поляками, і слід сказати. що аж до заключних хвилин гри захист українців виглядав надійно, постійно залишаючи нападників із Чилі у положенні поза грою. У другій половині гри відзначився Олександр Алієв, який вийшов на заміну, — його точний удар з-за меж штрафного майданчика відбити було неможливо. Лише наприкінці гри гостям вдалося налагодити гру і єдиний у цьому складі учасник світової першості Маурісіо Ісла завдав результативного удару. Українці зберегли переможний рахунок, але гра команди викликає чимало запитань.

І лише на одне запитання вже можна відповісти ствердно — із зміною тренера нічого поки що не змінилося ані в кращий, ані в гірший бік. Збірна України продовжує «шукати гру», чим завдяки гарантованій участі у Євро-2012 вона може спокійно займатися ще майже півтора року. Навряд чи слід тішитися позитивними результатами — команда грає без поразок. І у той же час не варто суворо судити гру команди, яка, по суті, ні за що не бореться. Давно відомо, що контрольні товариські ігри і офіційні матчі — це практично два різні види спорту. І лише у червні 2012 року ми дізнаємося, як зайняття першим видом допомогло збірній України виступити у другому.