Добре забуте старе
На нещодавно минулій прес- конференції директор фестивалю Андрій Халпахчи оголосив про новий фестиваль «Молодість» проти наркоманії», який пройде з 7 по 25 березня не тільки в столиці, а й у Ялті, Одесі та Донецьку (в останніх двох містах проблема наркоманії дуже гостра). Несподіванка ж нової ініціативи полягала в тому, що «Молодість», по суті, ніколи не виявляла себе поза основним, жовтневим, фестивалем. Причина того очевидна: зусилля, які щоразу доводиться докладати оргкомітету, аби провести черговий форум на пристойному рівні, такі, що тут уже не до гучних акцій. Тим більше — позаурочних.
Стан речей змінився в минулому році, тоді ж почала оформлятися й ідея антидопінгової акції. У самої «Молодості» з’явилася нова програма «Кохаючи інакше», присвячена проблемам секс-меншин. Увійшли у звичай покази деяких позаконкурсних фільмів у регіонах. Так що нинішній почин — лише явне оформлення тенденції, що вже існує, — фестиваль переростає вузькоцехові межі.
Проведення позаурочного заходу Халпахчи і компанія обгрунтовують, серед усього іншого, необхідністю якось розвантажити надто насичену позаконкурсну програму. Дійсно, «Молодість» проти наркоманії» за своїм наповненням схожа на основний фестиваль: більшість фільмів зроблено в країнах СНД і Східної Європи, як правило, молодими режисерами протягом останнього року. Відкриється фестиваль у Київському будинку кінематографістів словенським фільмом «Любляна». Сюжет типовий для картин такого роду. Компанія молодих людей у пошуках сенсу життя підкріпляється веселими таблетками, у зв’язку з чим проходить крізь буттєві перипетії до змужніння. «Любляну» прихильно сприйняли на кінофестивалях у Роттердамі та Берліні; очікується, що до Києва приїде і сам постановник, Ігор Штерк. Як представник Балкан, він буде не один. У передостанній день фестивалю чекають «На всі сто» — драму, зняту сербом Срджаном Голубовичем у реаліях післявоєнної Югославії. Схожий конфлікт рухає і єдину українську картину на фестивалі — «Погань» (1990 р.). Анатолій Іванов зробив фільм на типово пізньоперебудовному матеріалі — ветеран Афганістану, втративши сестру-наркоманку, починає боротьбу з мафією.
Показ угорського фільму «На роздоріжжі» також матиме своєю перевагою подальшу зустріч із режисером, Андрашем Дером. Серед інших робіт, які могли б зацікавити публіку, варто відмітити фінський «Цей чудернацький і прекрасний світ» (1997 р.) — дослідження Ярмо Лампела на тему того, як легко «підсісти» і наскільки важче «зіскочити» з голки штучного раю. Безумовно, приверне увагу широкого глядача програма французьких короткометражних фільмів на тему наркозалежності, знятих на конкурсній основі за підтримки Сценарної ради Франції. Щодо хітів фестивалю, то тут, звичайно, найбільший успіх очікує кримінальну драму французького режисера Алена Корно «Кузен», а також — гучний в минулому сезоні повчальний «Реквієм за мрією» (режисер Даррен Афоновськи, США).
Ну, а хто захоче зронити ностальгічну сльозу за далекими 1980- ми, коли, здавалося, наркоманія існує тільки на екранах і газетних шпальтах, зможе подивитися «Голку» — російсько-казахський фільм, у якому свою першу і останню велику роль у кіно зіграв Віктор Цой, вічний герой нашого радянсько-СНГ-шного року. Основні покази пройдуть із 7 по 10 березня, після чого «Молодість» проти наркоманії» переміститься до провінції. Кіно супроводжуватиметься дискотеками, виступами зірок — таких, як Олег Скрипка, тематичними «круглими столами», благодійницькими лотереями і ток-шоу. Особливу увагу організатори акції збираються приділити пацієнтам наркодиспансерів — їм буде виділено окрему квоту квитків. Закриття фестивалю заплановано на 25 березня у Києві. Тоді ж буде оголошено про початок конкурсу на кращий ігровий сценарій 10- хвилинної короткометражки на тему наркоманії. Переможець отримає можливість реалізувати свій сюжет на плівці — фінансування і продюсерську допомогу організаторів «Молодості» проти наркоманії».
Щодо власне «Молодості», то плани на осінь, як правило, величезні. Плануються ретроспективи Григорія Чухрая і Бернардо Бертолуччі, показ нових фільмів культового німця Томаса Тиквера і окрема панорама нового кіно Норвегії. Сил у Халпахчи та його соратників, судячи з усього, вистачить.
