Дитячий садок

Років 10 тому здавалося, що досить струнка система організованого дошкільного виховання, яка за радянських часів давала, попри її зрозумілу заідеологізованість, непоганий освітній старт, остаточно зруйнована. Спочатку дошкільні заклади майже перестали фінансувати, і батьки пригадують, як наприкінці 80-х носили до дитсадків крупи та цукор, мило та миючі засоби, а постільну білизну прали вдома. Після розпаду СРСР, коли настав час певного суспільного хаосу, ця система і зовсім почала стрімко руйнуватися. Дитсадків чимраз меншало, їх закривали, розміщували в їхніх приміщеннях пенсійні фонди та податкові інспекції.

Багато сімей перестали взагалі водити дітей до садочка. Тому була ціла низка демографічних причин, як позитивних, так і негативних. З одного боку, збільшили тривалість оплачуваної відпустки із догляду за дитиною. Це дозволило мамам виховувати дітей самостійно. З іншого — почалося безробіття, знизився матеріальний рівень сімей, багато сімей не мали чим платити за дитсадок. Усе це призвело до того, що потреба в дошкільних дитячих закладах почала стрімко знижуватись.

Закрили значну частину відомчих дитсадків, але мережу комунальних дитячих установ вдалося зберегти. Сьогодні в Луганській області працюють 611 дитсадків, і це якраз половина того, що було 10 років тому. «Так, притік дітей до садків явно збільшився. І все ж, наявна мережа поки що повністю задовольняє реальну потребу в подібних закладах. Групи на 95% укомплектовані, і черги немає. Зараз якраз ситуація цілком сприятлива, — впевнена Любов Ківшар, головний фахівець відділу дошкільної освіти управління освіти та науки Луганської облдержадміністрації. — Із 2002 року в нашій області припинилося безпідставне закриття закладів, яке існувало раніше. Ситуація не дійшла до критичної точки».

Сьогодні цілком заможні батьки, які мають кошти на гувернантське виховання або приватний дитсадок, де і групи менші, і харчування краще, й обладнання сучасніше, часто вважають за краще довірити свою дитину педагогам звичайного садочка, де, як показує практика, нарівні з отриманням цілком гідної дошкільної освіти, дитина здобуває й неоцінимий соціальний досвід. «Не менш важливим є те, що малюк вчиться працювати та жити в колективі, в нього формуються комунікативні навички, розвивається емоційно-вольова сфера і це, можливо, навіть важливіше за придбання суто навчальних вмінь. Адже потім у школі дітей не поділяють на «домашніх» і «дитсадківців». Вони всі опиняються в одному класі. І вчитель повинен певний час, іноді майже півроку, долати відмінності як у підготовленості дітей за знаннями і навичками, так і за комунікативними навичками», — наголошує Любов Ківшар.

Приватних дитсадків у Луганську 20. Практично в кожному з них батькам обіцяють, як висловилася методист одного з них, «дуже-дуже індивідуальний підхід». Полягає він у складанні раціону харчування для кожного вихованця окремо, виборі індивідуальних навчальних програм згідно з рівнем здібностей і можливостей, наданні послуг лікаря та психолога, оздоровчих програм; багато також пропонують заняття хореографією, іноземною мовою. Коштує такий комплекс послуг чимало — від 350 до 600 гривень на місяць. Слід відзначити, що дізнатися точніші розцінки вельми непросто, — як правило, у відповідь чуєш багатозначне: «Це залежить…» Відгуки батьків доводиться чути найрізноманітніші — від захоплених («Ідеальний догляд, до моєї дитини ставляться, як до рідної, враховують її діатез, її складний характер. Вона просто рветься до дитсадка») до більш ніж прохолодних («Ніхто нам раціон окремо не складав, та й група була завелика для таких грошей. Загалом, я не в захваті»).

Для тих, хто все ж із різних причин не відвідує дитсадок, передбачені спеціальні групи підготовки до школи. Ця послуга безкоштовна, і її надання передбачене законом, який визначає, що з 5-річного віку кожна дитина повинна починати підготовку до школи. На таких заняттях дається певний рівень знань, триває вироблення навичок спілкування в колективі.

Сьогодні практично кожна сім’я спроможна оплачувати перебування дитини в дитсадку. Оплата становить 50% від вартості харчування — в міській місцевості та 30% — у сільській. Це визначене законом, і стосується як комунальних закладів, так і відомчих. Суми виходять невеликі — в середньому, від 25 до 40 грн. на місяць. Багато дитсадків закуповують продукти централізовано, за оптовими цінами, і це дозволяє зекономити. Статті фінансування із оплати харчування дітей, праці персоналу й енергоносіїв є захищеними, на них перераховують кошти з держбюджету. Інші витрати — на закупівлю інвентарю, обладнання, на ремонт тощо, — лягають на місцеві бюджети. У Луганській області найгостріший період недофінансування найневідкладніших потреб дитячих садків, мабуть, залишився позаду. Сьогодні збільшилося фінансування поточних і капітальних ремонтів. Цільовим призначенням виділяють кошти на проведення особливо складних реконструкцій будівель дитячих дошкільних закладів.

Але хоч якими б важливими були проблеми матеріально-фінансового плану, головним у дошкільному вихованні й освіті є його зміст. Батьки, які віддають перевагу домашньому вихованню, навіть не гувернантському, а традиційному «бабусиному», мотивують свій вибір тим, що в садку дитина зазнає такого собі психологічного насильства, диктату дорослих і тиску колективу. Ірина Петренко, психолог одного з дитсадків Луганська, впевнена, що сьогодні їхні побоювання марні: «Ми протягом останніх років відійшли від прийнятих за радянських часів стандартів, коли були чітко встановлені години занять, жорстко регламентовані та формалізовані уроки. Зараз процес навчання в дитсадках триває безперервно. Державні стандарти вимагають творчого підходу, особистісно орієнтованого навчання. Ми намагаємося виробляти в дітей потреби (і це ключове слово) пізнавати себе, інших людей і природу, потреби творити, працювати, вчитися, бути здоровим, добрим і красивим, проявляти себе, самореалізовуватися. Дитина починає сама ставити перед собою інтелектуальні завдання в пошуковій своїй поведінці, а вихователь її ненав’язливо скеровує».

Не нав’язувати, а вести за собою дитину, згідно з її потребами, — таким сьогодні вбачають своє завдання педагоги, і це — революція в нашій дошкільній освіті. Модель творчого пошукового навчання прийнята системою дошкільної освіти області. «Наші фахівці — люди закохані в роботу. Багато з них пережили і лихоліття, і безробіття, і затримки зарплати — і залишилися працювати в нашій системі. Сьогодні серед дошкільних вихователів Луганщини вже немає випадкових людей. Два педагогічні училища та педуніверситет мають усю необхідну методичну базу, випускають добре підготовлених фахівців, які проходять практику в дитячих дошкільних закладах. Часто буває так, що молода дівчина вступає до педучилища без особливого захоплення й усвідомлення суті майбутньої роботи, але в ході практики стає справжнім ентузіастом своєї справи, працює дуже цікаво, творче. Зарплата, звісно, невисока, до 300 гривень, але охочих працювати дошкільним педагогом вистачає, і це підготовлені кадри», — зазначає Любов Ківшар.

Конференції, семінари, методичні заняття — все це дозволяє весь час бути в курсі сучасних педагогічних концепцій, вимог. Весною в Луганську проводили Всеукраїнську конференцію з питань дошкільної освіти. Область обрали для проведення науково практичного семінару-конференції не випадково. Фахівці з Міністерства освіти та науки вивчали досвід Луганщини і дійшли висновку, що він цікавий для всієї країни, і луганські педагоги мають чим поділитися. Дуже сподобалася, зокрема, система зміцнення здоров’я дітей, загартування. До конференції побачила світ книжка, в якій узагальнений луганський досвід, показані конкретні розробки, підходи, методики. Вона викликала величезний інтерес в учасників конференції. Донині до управління телефонують із різних областей України з проханням надіслати хоч би кілька примірників. Любов Ківшар вважає, що вдосконалення не має меж, і система повинна та буде розвиватися: «Ми хочемо налагодити ще енергійніший обмін досвідом із колегами. Вирішили організувати цикл семінарів для наших обласних фахівців. Багато працюємо з батьками дошкільнят. Працюють батьківські комітети, проводять збори. У селах узагалі кожен ранок у дитсадку — це спільне свято для всіх. Хочеться, щоб ця традиція не припинялася».