Економічна фантасмагорія інтеграції

Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, радник голови Національного банку України:

— Навряд чи сьогодні можлива єдина оборонна доктрина. Амбіції Росії та амбіції України в цьому плані дуже різні. Україні, якщо вона хоче бути європейською демократичною державою, просто немає сенсу йти в кільватері Росії, що претендує на вплив у будь-якій точці земної кулі. Намагатися зайняти своє місце в світі, чіпляючись за єдину оборонну доктрину — це, по-моєму, ХIХ сторіччя, у крайньому разі перша половина ХХ. З приводу єдиної валюти я б послався на Конституцію, але я не правознавець. Як економіст можу сказати, що для такого кроку, крім однакового рівня розвитку держав, необхідні схожі режими управління економікою. А вони в Україні, Росії, Білорусі і, наприклад, в Узбекистані різні. Про яку єдину валюту можна говорити з режимом Лукашенка? Це можливо тільки двома шляхами — або міняти в Україні політичний та економічний устрій, або інші країни СНД «вишикуються» за Україною. Це ж усе просто нереально. Єдиній європейській валюті передували політична, економічна, ідейна близькість європейських країн і довгі роки дискусій, узгодження позицій тощо. Крім того, об'єднання, наприклад, гривні з рублем означає, що колосальний інфляційний потенціал рубля ляже на плечі рядових українців. Ми, незважаючи на помилки й складності, додержуємося принципу: гроші — результат виробництва, надрукувати більшу кількість грошей — значить тільки посилити проблеми в економіці. У Росії ж грошова база наприкінці минулого року виросла на десятки відсотків. У нас такого інфляційного потенціалу немає. Для України введення єдиної валюти з країнами СНД у найближчій перспективі було б трагiчною помилкою. Це не відповідає її національним інтересам. Стосовно єдиного економічного простору, то, якщо він означає максимальне зняття торговельних і митних бар'єрів між країнами, то я, як будь-який нормальний економіст, підтримую таку ідею.