Експансія трансгенів
Україна беззахисна перед використанням генетично модифікованих продуктів
Наприкінці 80-х років минулого століття у світі з’явилися перші трансгенні або генетично модифіковані організми. Це штучно виведені рослини, стійкі до певних несприятливих факторів (приміром, картопля, яку не їсть колорадський жук). Такі рослини, які вже стали продуктами харчування багатьох людей, містять неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. За словами заступника голови Всеукраїнської екологічної ліги, Тетяни Тимочко, так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності: за останнє десятиріччя площа, засіяна трансгенами, збільшилась на планеті у 40 разів.
Фахівці стверджують, що наразі в Україні офіційно жоден сорт ГМ-рослин у комерційних цілях не вирощується. Зокрема, дослідження ГМ-сортів, створених компанією «Монсанто», відбувалися ще у 1997—1998 роках. Під час цих дослідів вивчалася картопля, стійка до колорадського жука, цукровий буряк, стійкий до певних гербіцидів, та кукурудза, стійка до шкідливих комах. Однак у 1999 році ці випробування були припинені через загрозу негативного впливу на здоров’я людини і довкілля.
«Але зараз ми б’ємо на сполох, — продовжує далі Тетяна Тимочко, — оскільки у 2006 році в Україні посівні площі генетично модифікованих рапсу та сої значно перевищували мільйон гектарів. Це означає, що український ринок може бути насичений ГМ-продукцією. З одного боку, використання ГМО дозволяє вирішувати низку проблем у сільському господарстві, а саме: значно підвищити врожайність культурних рослин та уникнути його втрат при зберіганні, покращити харчові якості рослинних продуктів (збільшити вміст вітамінів, білків та інших корисних речовин), зменшити екологічне навантаження на навколишнє середовище за рахунок зниження використання гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив та інших агрохімікатів. А з іншого боку, при використанні ГМО треба гарантувати суспільству, що вони не завдаватимуть шкоди здоров’ю людини».
За словами доктора медичних наук, директора Інституту медико-біологічних проблем Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачовського Степана Вадзюка, трансгенні продукти можуть впливати на людський організм як алергени, як токсичні речовини або викликати безпліддя. Тому дуже важливо контролювати процес обігу цієї продукції на українському ринку, адже відомо, що трансгенні речовини містять продукти компаній «Монсанта», «Соса-соla», «Mars» тощо. «Складність проблеми у тому, — переконаний пан Степан, — що людство використовує трансгенні організми протягом короткого проміжку часу (менше 15 років). Тому ми володіємо недостатньою кількістю інформації з цього питання. Ми точно не знаємо, як впливають ГМО-продукти на ембріон, на організм дитини, невідомо, яка реакція хворої людини, що разом із ліками вживає ці продукти. До того ж, у цій галузі проводиться дуже мало досліджень, які б дали змогу точно визначити вплив трансгенних організмів на людину та природу».
Як запевняє Тетяна Тимочко, гострою проблемою сьогодення в Україні є відсутність законодавчих актів, які б контролювали ввезення та використання ГМ-продуктів. Так, якщо в багатьох країнах світу це питання давно вирішено на урядовому рівні, то в Україні застосування з ГМО регулюється лише постановою Кабміну, прийнятою ще у 1998 році, «Про затвердження тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні». Друга проблема — відсутність відповідної статистики. За даними неофіційних джерел, у нашій державі найчастіше вирощується генетично змінений рапс, соя, картопля та кукурудза. Та, на жаль, мало пересічних українців при виборі продуктів харчування у магазинах звертають увагу на їхні етикетки. Часто вони містять фразу на зразок «При виготовленні цього продукту використано генетично модифікований крохмаль» тощо. Тому дуже важливо, аби громадяни звертали увагу на написи на етикетках продуктів, які вони купують.
На думку Степана Вадзюка, основні кроки вирішення згаданого питання такі: прийняття відповідного закону (Всеукраїнська екологічна ліга вже подала на розгляд до Кабінету Міністрів проект закону про введення контролю за використанням в Україні трансгенних організмів), створення мережі сертифікованих лабораторій зі спеціальним обладнанням, де вивчалися б ГМО, розроблення стандартів вимірювання вмісту ГМО в продуктах, накладення мораторію щодо ввезення і використання ГМ-продукції (що не повинно стосуватися наукових досліджень), створення державного органу, який би взяв на себе відповідальність за визначення екологічної чистоти продуктів. Лише тоді можна буде говорити про дотримання норм біобезпеки в Україні.
«Як на мене, то найближчі 5—7 років Україна зможе обходитися без ГМО, — запевняє академік НАН України Костянтин Ситник. — Звичайно, щоб отримувати високі врожаї, треба використовувати трансгенні організми. Проте Україна, як сільськогосподарська держава, могла б зайняти провідну позицією на європейському ринку саме завдяки вирощуванню агрокультур традиційними шляхами. Тож державі треба лише дати нам, науковцям, зелене світло, а ми вже знайдемо спосіб, як уникнути надмірного використання ГМО».
