Фільтрація гідних

Концепція «Лабіринту» — химерних об'єктів, значення яких глядач може тлумачити, як йому заманеться, випробувана митцем неодноразово. Заковика, щоправда, в тому, що творить Бажай у час і в суспільстві, де нікого не обходять чужі загадки і завжди немає часу над чимось зосереджено медитувати. Закрадається, проте, підозра, що і сам Бажай, і його колеги, що штампують за поп-артівськими лекалами свої інсталяції, фотоколажі, об'єкти та відеофільми, чудово про це знають. І нібито жаданий діалог заздалегідь підміняють його імітацією. Що, до речі, також є симптоматичним для часу, де звичним стає симуляція чи то творчого екстазу, чи то виношеної думки, чи то справжнього почуття.

Для «неосвіченої» ж частини публіки, втомленої від немічних, тривіальних, нарочитих химер і неохайних абстракцій, у ревнителів псевдорадикалізму завжди напоготові який-небудь концептуальний текст, прикладений як прес-реліз до виставки. Ось і в угодовському маніфесті «Лабіринту» прямо заявлено, що, мовляв, тут відбувається процес фільтрації — «негідні, обмежені індивідуальності так і не знаходять відповіді й, розпачливо махнувши рукою, йдуть геть, звільняючи простір для адептів сучасної формотворчості». Ось так, дружба — дружбою, а тютюнець — нарізно.