Гармонія «фізики» і «лірики»

«Я щаслива людина, адже сфера моїх професійних інтересів тісно переплетена з тим, що я роблю для душі», — ця фраза Володимира Семиноженка, відомого науковця, політика, і, як виявилося, художника, стала неформальним девізом його виставки. Набором своїх зацікавлень і уподобань пан Володимир руйнує міф про непоєднуваність в одній особі прагматичного розуму і творчого потенціалу, адже він є академіком і членом Президії Національної академії наук України і одночасно — Академії мистецтв України. Щоправда, мистецтво прийшло в його життя пізніше за науку: «Уперше взяв пензлика до рук я на межі 28 і 29 років. Це було випадково, але я пам’ятаю відчуття: це гармонізувало мене — логіку фізики і емоційність, яка покликана врівноважувати і розвантажувати дуже складну і напружену роботу фізика. Тому немає суперечностей між фізикою і лірикою. Потрібна гармонія кольорів, звуків, гармонія дизайну, форм».

Окрім малярства, творчий потенціал Володимира Семиноженка виливається у звуки і на фотопапір — протягом багатьох років він займається музикою і фотографією. «Я фотографую так, як хотів би, щоб було намальовано. Дуже часто мої фото приймають за акварелі навіть професіонали», — зізнається пан Володимир.

Виставка, що була презентована в приміщенні виставкового залу Академії мистецтв України, присвячена мальовничим пейзажам України. «Я обожнюю природу України. Я тут народився, тут все моє коріння. Більшої для мене насолоди, аніж побачити якусь маленьку річку, луг за ранковим туманом, немає. Я вважаю, що це найкрасивіше з усього, що існує.» Художник часто звертається до простору, віднаходячи і змальовуючи його у широті степової України чи то у дзеркальній поверхні тихої річки. Водночас його цікавлять і деталі — він незвичайно передає відтінки квітів — кал, троянд, мріє про море, вимальовуючи конус мушлі.

Щоправда, як зізнається сам пан Володимир, «є в моїй творчості і прагматичне начало. Коли я малюю — я відпочиваю. Помалював годину — і начебто цілий уікенд провів, більшого і не треба. А це економить час».

Гостями презентації стали друзі і колеги Володимира Семиноженка — члени Президії Національної академії наук України, Президії Академії мистецтв України і політики.

КОМЕНТАРІ

Борис ОЛІЙНИК, письменник:

— Володимир Петрович належить до крила вундеркіндів — і співак, і поет, і фотограф, і художник, і прекрасний вчений. Його картини — це Україна. Тут не промажеш, не переплутаєш з іншою країною. Він кохається в просторі. Можливо, це тому, що він довгий час був затиснутий у лабораторних стінах. Він тонко передає настрій погоди і пори року.

Олександр ШВЕЦЬ, головний редактор газети «Факти»:

— Мені складно передати свої враження. Я давно знаю Володимира Петровича, і, чесно кажучи, він кожного разу чимось дивує. Навіть як художник. Ми вже мали нагоду бачити інші його роботи раніше. Тоді він був зовсім іншим, і він сам про це говорить. Мені здається, що Володимир Петрович щороку змінюється сам і змінює свою творчість, стає масштабнішим за глибиною таланту. Він увесь час вражає. Дивовижно, як в одній людині може уживатися раціоналізм політика, науковця і ірраціоналізм творчої особистості.

Віктор СИДОРЕНКО, віце-президент Академії мистецтв України:

— У роботах Володимира Семиноженка не відчуваються спроби ефектно подати себе як митця — це один із способів вияву творчого єства, внутрішня потреба йти за покликом серця. Багато можна говорити про його обдарування. Все ж дивує те, що в цій людині органічно сплелися три начала — вченого, політика і художника.