Глобальне «Ні!» викопному паливу
Кілька висновків після 22-ї Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (СОР22)
Головною подією СОР22 виявилось те, що 47 країн світу оголосили про план переходу на 100% відновлюваної енергії до 2050 року. Взагалі таких країн навіть більше: раніше про такі плани оголосили Португалія, Німеччина, Швеція, Норвегія та інші. Мета України виглядає поки що не так амбітно — перейти на 20% ВДЕ до 2035 року. Нині доля відновлюваних джерел у загальному енергоспоживанні країни становить 6%, повідомляє Національний екологічний центр України.
«Дедалі більше країн переходять на 100% відновлювальної енергії, і Україні також варто серйозно розглядати такий сценарій розвитку, — зауважує Ірина СТАВЧУК, голова відділу зі зміни клімату НЕЦУ, котра була присутня на СОР22. — Для багатьох країн це доцільно з економічного погляду, бо відновлювальна енергетика дешевшає. В українському контексті важливо й те, що у нас практично не залишається запасів вугілля, а атомна енергетика є дуже дорогою та небезпечною».
Тепер світ готується до стимулюючого діалогу 2018 року, мета якого — пошук домовленостей щодо збільшення скорочення викидів у 2020 — 2030-х роках. Також країни-учасниці Паризької угоди (набула чинності 4 листопада і передбачає обмеження глобального потепління на рівні +2°C) переглядатимуть подані національні внески.
«Ще немає точних дат, коли має відбутися переподання кліматичних внесків — чи це буде 2018 рік, чи 2019-й. Але до цього потрібно готуватися, — акцентує Ірина Ставчук. — Якщо в Україні не буде переглянуто енергетичної стратегії, не буде інших національних планів — не буде основи, навколо якої ці внески можна переглядати. Зараз готуються нові транспортна та енергетична стратегії, і важливо, щоб відповідні міністерства будували їх з огляду на кліматичні цілі».
На зустрічі з нашою делегацією в Марракеші неурядові експерти від України говорили про плани до кінця року ухвалити концепцію реалізації державної кліматичної політики. «В основу цієї концепції закладено те, що треба готувати кліматичну стратегію і стратегію з адаптації до змін клімату, — коментує Ірина Ставчук. — У принципі, це непоганий документ, але він поки нікого ні до чого не зобов’язує. На основі цієї концепції потрібно розробити ще два документи. Скільки це робитимуть, наскільки вони будуть дієвими — поки незрозуміло. Водночас в Україні уже діє низка потрібних законів, а завдяки зобов’язанням в Енергетичному співтоваристві багато законів мають ухвалити — насамперед у сфері енергозбереження. Тому реформи в цій сфері відбуваються».
