«Голод «з’їв» у той час стільки людей, що й не полічити»
В суботу в Києві квіти до пам’ятника жертвам голодомору в Україні на Михайлівській площі біля стін Михайлівського собору поклали Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, перший віце-спікер Верховної Ради України Віктор Медведчук і голова Адміністрації Президента України Володимир Литвин. На Михайлівській площі пройшов мітинг-реквієм, присвячений пам’яті жертв голодомору в Україні. Рік тому, 31 жовтня 2000 року, Президент України Леонід Кучма підписав Указ, за яким кожної останньої суботи листопада відзначається День пам’яті жертв голодо мору і політичних репресій.
Ця жінка (на фото) прийшла віддати шану загиблим від голодомору. Який жах довелося пережити людям, розповідає Ганна ТУРЕНКО, 82 роки, м. Канів:
— То був страшний час, страшніший за війну. Село вимирало на очах. Взимку по селу їздили сани, на які збирали трупи. Вмирали всі, і старі, й молоді, й зовсім діти. Всіх померлих скидали в одну яму. Казали, що там були ще й ті, що дихали. Наша сім’я теж дуже голодувала. Із харчів була затірка із акацієвого цвіту та батьки приносили з колгоспу вкрадені хвостики буряків. Як ми вижили — знає один Бог. І нині моїх два брати та сестра Марія живі. Згадувати про ті роки не можемо — все плачемо. Розказували, що в інших селах люди їли один одного. Такого в нашому селі я не пам’ятаю. Але голод «з’їв» у той час стільки людей, що й не полічити.
Під час голодомору 1932— 1933 рр., штучно інспірованого комунiстичною владою, за різними даними загинуло від 3,5 мільйонів до 10 мільйонів наших співвітчизників. А ще ж були голодомори 1921 і 1947 років, що забрали життя сотень тисяч українців. Політичні репресії (масові депортації селян під час колективізації, національних меншин, українців із західних областей України у 30—50-ті роки) за часів правління Сталіна досягли нечуваного розмаху — через систему ГУЛАГів пройшли сотні тисяч громадян УРСР.
