Горобця звільнили в залі суду

Вирок, винесений Горобцю (сім місяців ув'язнення, що вже, до речі, відсидів Горобець, замість 5–10 років, встановлених за статтею обвинувачення) означає тільки одне: ну, не міг незалежний український суд виправдати його зовсім! Адже після виправдувального вироку за цією цілком сфабрикованою справою прокуратурі Києва залишалося б тільки колективно подати у відставку, та ще й виплатити справжньому потерпілому, який перестав бути обвинуваченим, солідну матеріальну компенсацію.

За словами Горобця та його адвоката Віктора Чевгуза, власне слідчі дії в справі про спробу згвалтування тривали аж... два дні на початку жовтня минулого року. Далі Горобця просто тримали в «Лук'янівці», продовжуючи розвалювати керовану ним газету. Що й було доведено до потрібного фіналу: переобрання головного редактора й зміни напрямку неугодного видання. Можна сперечатися щодо журналістських достоїнств «Правды Украины», але методи, використані для її закриття, інакше, ніж брудними, не назвеш.

Нагадаємо, що, за версією «потерпілої» й слідства, 10 вересня після закінчення робочого дня Горобець намагався примусити її вступити у сексуальні стосунки, після чого вона й звернулася до міліції. Однак на суді захист зажадав пред'явити книгу здавання й приймання на сигналізацію, де має бути зафіксовано час, коли пішов з роботи головний редактор. Виходило, що в той час, коли Горобець, начебто, чіплявся до пані, редакція вже була на сигналізації. Й представник прокуратури, який виїхав до редакції, цієї книги, в якій щодня розписуються сотні співробітників, уявіть собі, не знайшов!

Тоді захист пред'явив суду плащ, який Горобець купив того ж дня в універмазі «Україна» в присутності двох знайомих, у тому числі народного депутата. Адвокат Віктор Чевгуз, який виїхав до «України» прямо з суду, встиг забрати чек за цю покупку в представників прокуратури, які невідомо яким чином опинилися там же. А на чеку було вказано час покупки — 18.26, той самий, коли... й так далі.

Прокуратура, як відомо із слідства, порушила справу проти Горобця 16 вересня на підставі записів на диктофоні, наданих «потерпілою». Однак при демонстрації на суді цих записів чітко прослуховувалася радіотрансляція засідання ВР, що, як довели адвокати, була 17 вересня. Тобто порушення кримiнальної справи до цієї дати само вже було незаконним, як незаконним було й використання записуючого пристрою. Не змогла «потерпіла» відповісти й на запитання, звідки, власне, у неї диктофон, що є спецтехнікою. «На базарі купила!» — відповів за неї слідчий... Та й при відтворенні плівки на суді в ній неможливо було щось розібрати. Та саме вона, ця плівка, й була на слідстві основним доказом.

— У нас в Україні сьогодні немає Генеральної прокуратури. У нас є генеральна адвокатура режиму Кучми, — сказав Олександр Горобець на імпровізованій прес-конференції прямо в залі суду, де він, за іронією долі, стояв на місці судді, який щойно залишив зал. — Суд просто не міг винести іншого рішення. Й я думаю, що вони можуть через годину-дві затримати мене знову, за якоюсь іншою справою.

Він не уточнював, хто це — «вони».

ДО РЕЧІ

У середині травня з ініціативи та допомоги Верховного суду України, Програми правового захисту та освіти IREX ПроМедіа (Київ), Асоціації американських правників, Правової ініціативи в Центральній та Східній Європі, консорціуму «Верховенство права», за активної участі Української правничої фундації в Києві відбулася науково- практична конференція «Судова практика у справах за позовами до ЗМІ».

Заступник голови Верховного суду України П.Шевчук зазначив на конференції, що незалежна преса зацікавлена в функціонуванні незалежної судової влади для захисту своїх прав, а незалежна судова влада не може повноцінно діяти при відсутності незалежних засобів масової інформації... Такі взаємозалежність і взаємозв'язок між судами та ЗМІ зумовлені єдністю мети: обов'язку захисту прав людини від посягань на честь, гідність і репутацію».

Найбільше ускладнень у застосуванні права судами при вирішенні справ за позовами до ЗМІ виникає при визначенні розміру моральної шкоди. Фактично сьогоденна практика позовів щодо відшкодування моральної шкоди є інструментом тиску або знищення незалежних ЗМІ.

Про необхідність зваженого підходу при вирішенні питання щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди за позовами до ЗМІ неодноразово заявляв голова Верховного суду В.Бойко, про це наголошувалося в тих аналізах, які проводив Верховний суд. Очевидно, що не випадково в Цивільному кодексі РФ міститься норма, якою передбачено врахування вимог розумності та справедливості при визначенні розміру компенсації моральної шкоди (ст. 1101). Таку правову ідею сприйнято розроблювачами проекту нового Цивільного кодексу України й зафіксовано в ст. 1263. Судячи з виступів керівників Верховного суду, ця інституція, не чекаючи на зміни в чинному ЦК, намагається дотримуватись саме такої позиції.

Олександр СОЛОВЙОВ, «День»