«Говорити про військову експансію в Криму безглуздо»

Чи адекватно українська влада відреагувала на інцидент із блокуванням американського торгівельного судна в порту Феодосії? Кому вигідні провокації подібного роду? З цим запитанням «День» звернувся до Валентина БАДРАКА, експерта Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння України.

— Із чим пов’язані подібні виступи у Феодосії, адже, здавалося б, передвиборна боротьба в Україні завершилася?

— Це, справді, більше політична справа, ніж справа, яка має відношення до оборони чи військових дій Північноатлантичного альянсу. Ми маємо справу, передусім, із використанням будь-якого інформаційного приводу політиками, які бажають у такий спосіб створити собі політичний імідж. Що стосується суті справи, власне, проти чого виступають протестанти, то люди, які займаються вантажами, мають особисту зброю. Для вояків будь-якої армії природно мати при собі особисту зброю. Усі інші вантажі належать до категорії інженерної техніки. Я особисто переглядав цей перелік. 50% вантажів складає медичне обладнання, а решта — інженерна техніка. Тому казати про експансію військового плану чи щось подібне було б безглуздо. Сьогодні ми робимо своєрідний інформаційний виклик роботі Північноатлантичного альянсу, яка спрямована на наше благо, а саме — на підготовку інфраструктури для міжнародних навчань. До речі, ці навчання затверджували три попередні склади Верховної Ради, й Україна пишалася участю в них, міжнародною співпрацею з країнами, які мають значний досвід у підготовці військ. Тобто йдеться про покращання взаємної сумісності українських підрозділів, можливість співпраці з іноземними арміями. З іншого боку, йдеться про безпосередню бойову підготовку. Люди, які пов’язані з військовою справою, безпекою й обороною, дивуються тим подіям, які деякі політичні сили розгорнули в Криму.

— Як гадаєте, ця ситуація має лише внутрішнє чи також зовнішнє походження?

— Я не виключаю, що походження цієї ситуації може бути пов’язане із зовнішніми чинниками через останні події навколо бази Чорноморського флоту в Севастополі. Вони, з одного боку, свідчать про певне напруження, а з іншого — про можливість деяких іноземних країн працювати в напрямку дестабілізації ситуації в Криму. Неодноразово вже говорилося про те, що наявність значної кількості медійних структур російського походження, філіалів російських навчальних закладів, а також про залучення до роботи в інфраструктурі флоту понад 25 тисяч мешканців Криму створюють можливості для інформаційного й соціального впливу на ситуацію в Криму з боку Російської Федерації. Я не хочу, аби мої слова сприймали як пряме звинувачення в бік РФ, але я не виключаю, що ескалація цієї ситуації підтримується ззовні.

— Наскільки правильно відреагувала на цю акцію українська влада, як вона надалі повинна проводити свою політику, щоб нейтралізувати подібні рецидиви в майбутньому?

— Українська влада поводиться досить послідовно. Ми вважаємо, що живемо в демократичній країні. Політичні сили, які виступають із демаршем у тій чи іншій ситуації, не повинні бути позбавлені права висловлювати свою позицію. Проблема в тому, що це має відбуватися в межах чинного законодавства, не створювати ситуацію, яка призвела б до напруження всередині країни та ескалації внутрішнього конфлікту. На цей час ситуація в Криму — під контролем держави. Українська влада має всі засоби контролювати цю ситуацію. Хоча, на жаль, цей випадок ще раз доводить, що українська влада протягом останніх десяти років значно втратила позиції на території Криму. Я маю на увазі відсутність будь- яких реальних соціальних програм, які могли б бути протиставлені роботі російської сторони щодо зміни настроїв кримчан на прихильні у свій бік. На жаль, Україна з цим нічого не робила, й тому зараз вона стикається з наслідками своєї бездіяльності. Я сподіваюся, що такі програми з’являться, й українська влада розраховуватиме не на політичні чи оборонні важелі, але й створить середовище, аби українці в Криму відчули, що для них бути українцями важливіше, ніж росіянами.