Гра в «єдиного кандидата»

Кандидати атакують виборця з усіх боків і всіма способами. Віктор Федорович активно відвідує храми й дитячі будинки. Скажімо, вчора, під час перебування в Чернівецькій області, головний регіонал поводив хоровод із дітьми, і подарував їм... музичний синтезатор.

А ось у Юлії Володимирівни кардинально інший підхід — країною прокотилася хвиля виступів інтелігенції. За неї тепер агітує не лише вся українська попса, але ще й ректори, шахтарі, лікарі, видавці та інші. Більше того, Юлія Володимирівна замахнулася на вотчину Партії регіонів. Наприкінці минулого тижня її підтримала інтелігенція Луганська, Севастополя... і навіть Донецька.

Особливо відзначилася Луганська область. Там прем’єрку підтримують цілі колективи, наприклад, «Алчевський металургійний комбінат». Хоча, за великим рахунком, із Луганщиною нібито все зрозуміло — там активно працює Наталія Королевська, авторитетний в області представник БЮТ. Ще один важливий факт: нинішній міністр промислової політики Володимир Новицький — ставленик «луганської групи».

Що ж до Донецька та Севастополя, то тут навряд чи доречні звинувачення в адмінресурсі — це «чужа» територія. Вся місцева влада тут у руках регіоналів. Швидше за все, йдеться про активну роботу численних регіональних прихильників Юлії Володимирівни.

Зараз мало хто пригадає, що вся ця «інтелігентська» ланцюгова реакція почалася зі львівської крайової організації Конгресу української інтелігенції. Її голова Степан Павлюк зазначає, що сам здивований розмахом ініціативи.

— Степане Петровичу, якось важко віриться, що спонтанно в різних місцях люди раптом почали виступати на підтримку одного кандидата. Це, чесно кажучи, нагадує технологію.

— Це вже дійсно стало технологією. Насправді ми серед львівської інтелігенції про це говорили не менше року. Але це були лише розмови, аналіз... Обговорювали, що на сьогодні Глава країни не справляється з викликами, які стоять перед Україною, а навпаки — погіршує ситуацію. Можливо, поза політикою він хороша, симпатична людина. Але він виявився нездібним використати владу. Тут потрібно мобілізувати і консолідувати, а не займатися критиканством. Якщо ти бачиш, що щось не виходить, так проведи зустріч, порадь...

Ми це звернення готували два місяці. І цей процес не був таємним. Коли почався виборчий процес, ми зібралися в Рахові з представниками різних областей і вирішили, що нам потрібно якось виявити свою позицію. Ми не спілкуємося зі штабами, з партіями. Ми зовсім не залежимо від нашої кандидатки. Ми просто виклали свої міркування. Можливо, при зустрічі з Юлією Тимошенко, ми б хотіли підписати Меморандум, щоб думка місцевої інтелектуальної еліти враховувалася під час прийняття важливих рішень.

— І які ви висуваєте вимоги до вашої кандидатки?

— Це не вимоги, а, швидше, домовленості. Почнемо з того, що економічні питання — це інструмент для забезпечення духовної свободи людини, тобто ідеології. Усе повинне працювати на забезпечення духовних потреб та можливостей особистості. У цьому контексті і звучатимуть наші домовленості. Вони стосуватимуться, передусім, етико-моральних принципів. Ми хочемо, щоб місцеві еліти мали вплив на формування місцевих органів влади. Щоб наша думка враховувалася при розробленні місцевих, духовних і виробничих проектів. Ми б хотіли бути підказувачами, консультантами...

— Погодьтеся, ваш заклик до кандидатів не балотуватися виглядає дещо наївно й утопічно.

— Ми самі усвідомлюємо це. Просто хочемо звернути їхню увагу на те, що вони просто розтягують голоси, не маючи шансів бути обраними.

— В експертних колах досить поширена думка, що хай яким буде результат, Партія регіонів та БЮТ приречені домовлятися. Як ви відноситеся до такої перспективи?

— Партії зобов’язані домовлятися. Щоб максимально ефективно використовувати національний ресурс країни, потрібно вміти домовлятися. А в конфліктах немає жодної необхідності. Людина, передусім, хоче жити, а не боротися. Але я не вважаю, що БЮТ та Регіони зійдуться в дружніх обіймах. Між ними може бути лише ситуативний союз.

КОМЕНТАР

Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— На мою думку, тут, звичайно ж, йдеться про певну технологію. Технологію продуману, досить грамотну. Направлену на те, щоб, по-перше, мобілізувати велику частину прихильників націонал-демократичних сил і, відповідно, противників президентства Януковича.

Гадаю, що для Тимошенко важливо вже зараз мобілізувати своїх прихильників. І ефект від таких дій вже є — вона починає випереджати Арсенія Яценюка — свого конкурента з постпомаранчевого флангу. Якщо навесні Яценюк лідирував у президентській гонці на Західній Україні, то тепер уже на першому місці Тимошенко. І судячи з настроїв, із розмов серед людей, які раніше голосували за Ющенка, а зараз не хочуть бачити Януковича президентом, вони починають схилятися в бік Тимошенко навіть не будучи її прихильниками.

Заклик до інших кандидатів із помаранчевого табору не балотуватися виглядає наївним лише зовні. Адже у зверненні наводяться серйозні аргументи. По-перше, нагадують, що 2004 року сама Тимошенко поступилася місцем Ющенку, вона пішла на таке об’єднання. І тепер вони чекають подібних дій і з боку Віктора Андрійовича. По-друге, люди розуміють, особливо ті, хто не хоче бачити Януковича президентом, що чинник єдності дійсно досить важливий. І нарешті, з погляду політичних виборчих технологій, тут робиться розрахунок на те, щоб вже в першому турі мобілізувати виборців, які вагаються на чиннику протидії головному конкуренту. І в цьому плані і Ющенко, і Яценюк дійсно програють Тимошенко, бо в неї мобілізаційний потенціал більший, ніж у них.