Iснування корупції у футболі визнано

Початок був хороший. Заручившись напередодні підтримкою більшості президентів клубів вищої ліги, керівник ФФУ Григорій Суркіс виніс на обговорення виконкому федерації питання утворення Комітету професійного футболу, який би допоміг викоріненню, як було сказано, «вакханалії» у вітчизняному футболі. Найбільш цікавим було те, що головні учасники згаданої «вакханалії» були присутні в залі. Це президенти клубів та обласних федерацій i керівники суддівсько-інспекторського корпусу. Саме в їхньому середовищі відбуваються всі ті «негативні явища», про які гнівно говорить президент ФФУ. Саме на них посилався Григорій Суркіс, наводячи приклади (без прізвищ) «роботи з арбітрами». Черговим засобом боротьби із корупцією було названо ізоляцію футбольних суддів від «приймаючої сторони», аби не було спокуси. Вирішили навіть створити спеціальний підрозділ у федерації футболу, який би забезпечував неможливість контакту арбітрів із можливими «спокусниками».

Тут постає запитання. Якщо президенти футбольних клубів нібито погодились грати чесно і дали один одному «мужскоє слово», то навіщо так ретельно ізолювати суддів від володарів згаданого «слова»? Та й самі наші арбітри аж ніяк не нагадують сором’язливих юнаків, які про хабарі лише у книжках читали. Особливо пікантно виглядав виступ на виконкомі керівника суддівського комітету ФФУ Сергія Татуляна. Виходячи з його слів, чесніше і кваліфікованіше за наших арбітрів немає нікого. Суддям нашим залишилось лише пам’ятники при житті ставити за мужність і героїзм на футбольних полях. А як же «вакханалія корупції», про яку за кілька хвилин перед тим говорив з тiєї ж трибуни Григорій Суркіс?

Не обійшлося, як ведеться, і без «донецької теми». Рішення про утворення Комітету професійного футболу національної Федерації не підтримали представники донецьких клубів «Шахтар» та «Металург», а також олександрійської «Поліграфтехніки». Президент ПФЛ Равіль Сафіулін знову побачив у діях керівництва ФФУ зазіхання на повноваження очолюваної ним структури, що і визначило його позицію. Чи є позиція керівництва ПФЛ продуктивною?

Здається, ще з часу останнього конгресу футбольної федерації всім стало ясно, хто у нашому футболі головний. Президент ФФУ може комусь подобатись, а комусь — ні. Але працювати всьому футбольному господарству доведеться під його керівництвом, іншого не буде. Для опонентів Григорія Суркіса є два шляхи — або забути про конфлікти і працювати разом на благо українського футболу, або постійно продукувати суперечки, протиставляючи футбольний Київ футбольному Донецьку. Один із членів виконкому ФФУ так і сказав на засіданні, що протистояння Києва і Донецька всіх вже «дістало», що воно не приносить ніякої користі, а навпаки. На жаль, після останнього виконкому ФФУ не склалося враження про те, що конфлікт вичерпано. Навіть заява президента ФФУ про те, що у ФК «Динамо»(Київ) незабаром буде новий президент, пройшла повз увагу присутніх.

Однак повернемось до футбольної корупції, яка в нашому футболі ніби є і якої ніби немає. За кілька днів візьме старт новий футбольний сезон, продовжаться ігри чемпіонату країни. Ми добре пам’ятаємо минулу весну, коли боротьба за перше місце між «Шахтарем» і «Динамо» супроводжувалась низкою скандалів і взаємних звинувачень. Чи застраховані ми від повторення пройденого? Чи дали розмови про «чесну гру» хоча б який реальний результат? Сказавши «А», слід говорити «Б». Визнавши наявність у нашому футболі корупції, слід навести хоча б один приклад і покарати винних по закону. Інакше ми приречені й надалі дивитися на наш футбол подвійним поглядом, шукаючи в кожній дії команд чи арбітрів натяк на змову чи підкуп. Вірити ж у джентльменську домовленість всіх учасників футбольного процесу можна буде лише тоді, коли бажання очистити наш футбол насправді охопить всіх, а не тільки керівника футбольної федерації.