Кабiнет Мінiстрiв у першому кварталі: революц і ї не сталося
Підсумки діяльності уряду підводять починаючи з перших чисел квітня. З одного боку, мотивом для подібної «статистично-підсумкової» активності стали сто днів роботи Кабінету Віктора Ющенка, з іншого — закінчення першого кварталу. Враховуючи масштабність і кількість завдань, які треба вирішити цьому уряду, зрозуміло, що кілька перших місяців його роботи — термін недостатньо великий для того, щоб говорити про якісь істотні підсумки діяльності уряду. Та водночас аналіз того, що і, головне, як робив уряд за ці кілька місяців, все ж таки дозволяє говорити про певні тенденції, напрямки і перспективи.
Одним з найважливіших напрямків, задекларованих Віктором Ющенком при обранні на пост прем’єра, було забезпечення конструктивної співпраці уряду і парламенту. Розширене засідання Кабміну з питань ПЕКу за участю Президента і представників парламентських фракцій є зручним приводом оцінити як деякі моменти спільної роботи ВР і уряду, так і перші результати вирішення Кабінетом Ющенка проблем, що стоять перед країною. Якщо брати чисто кількісні показники цієї співпраці, то з наймасштабніших проектів першого кварталу можна відзначити прийняття бюджету і програми уряду, а з відносно великих невдач — непідписання Меморандуму про солідарну відповідальність. У «битві» за програму В.Ющенкові вдалося перемогти, зняти (принаймні на якийсь час) кадрове питання. Щоправда, деякі спостерігачі вважають, що саме розширене засідання Кабміну стане тим рубежем, після якого це питання знову з’явиться на порядку денному. Таким чином, мабуть, підвести проміжні підсумки діяльності Кабміну за перший квартал все ж таки можна.
— Разом з тим, давати категоричну оцінку уряду поки що рано, враховуючи те, що у ньому є люди, які вперше піднялися на такі високі пости, — зазначає представник Президента у ВР, народний депутат Роман БЕЗСМЕРТНИЙ. — Буде дуже добре, якби нинішній уряд хоча б за півроку досягнув того рівня, щоб стати дійсно однією командою. Тоді їхнім діям можна буде давати якісь оцінки і аналізувати їхні кроки. На даний момент говорити про систематичну роботу уряду досить складно, оскільки більшість урядових інститутів організаційно ще не оформлені. З іншого боку, ще жоден уряд не був таким відкритим для співпраці з парламентом, як Кабінет Ющенка, і жоден Кабінет раніше не міг установити таких ділових і конкретних відносин з ВР, як цей. По суті, уперше в історії ми намагаємося створити систему «парламентська більшість — уряд».
Засідання Кабміну, на яких присутній Президент, реалізовуючи своє право контролювати роботу виконавчої влади, — звичайне явище. На мій погляд, Президент досить адекватно оцінює стан справ у ПЕК. Інша проблема — як вирішувати ті питання, які стоять перед цією галуззю і які люди їх вирішують — у нас дуже часто під мотивами «підвищення добробуту» «протягуються» рішення прямо протилежного характеру — зруйнувати систему в роботі Енергоатому, провести революційні рішення в роботі обленерго тощо. Тому нам треба проаналізувати ситуацію, що склалася в енергетиці Росії під керівництвом Чубайса, бо деяких бізнесменів і посадових персон можна буде добре «проучити» за всі ті справи, які відбувалися останнім часом у ПЕКу. Що стосується сьогоднішньої ситуації в уряді, то, на мій погляд, сьогодні немає потреби проводити якісь зміни у кадровому складі уряду. Треба дати можливість кожному реалізувати їхні почини, а вже потім оцінювати результати.
На думку народного депутата Сергія КУРИКІНА, підсумки діяльності уряду за перший квартал формально подають надію.
— Однак констатоване зростання виробництва поки що ніяк не позначилося на житті громадян. Однозначно позитивним можна вважати те, що уряд запропонував програму, яка за всієї її декларативності свідчить про глобальність підходу до існуючих проблем і про концептуальну єдність, якої дотримуватиметься Кабмін. Вже наступні квартали і найближчий рік загалом дозволять зробити висновки про те, наскільки теоретичні уявлення членів Кабміну про існуючу ситуацію і способи її зміни відповідають об’єктивній реальності. Коли буде можливість оцінити реальні підсумки діяльності уряду за рік, порівняти їх з показниками за попередні роки, тільки тоді стане видно: помилився чи ні парламент, затверджуючи програму уряду.
Сьогоднішнє засідання з проблем ПЕКу я б не став розглядати, як якусь епохальну подію. Я думаю, що Кабмін не застрахований від перетрясок і цілком можливо, що деякі міністри і віце-прем’єри змінюватимуться у ньому ще до закінчення річного терміну, відведеного уряду після прийняття програми. Щоправда, слід зазначити, що певної концепції розвитку ПЕКу поки що немає, і Ю.Тимошенко час від часу пропонує часто зовсім різні концепції реформування цієї галузі. Та хоч як би там не було, уряд вже сьогодні здійснює кроки, спрямовані на забезпечення енергонезалежності України. А що стосується конкретних інструментів, то врешті-решт саме урядові їх і визначати. За тими відомостями, які у мене є, у ПЕКу нарешті з’явилися «живі гроші» і навіть почали виплачуватися заборгованості по зарплатах — наприклад, у Енергоатомі. З іншого боку, деякі профспілки енергетиків висловлюють невдоволення цією діяльністю. Це свідчить насамперед не про якість роботи Ю.Тимошенко, а про важливість енергетичної сфери як поля зіткнення певних групових інтересів.
Тезу про те, що за перший квартал внаслідок діяльності уряду ситуація в українській економіці істотно не змінилася, поділяють не лише члени більшості, а й представники меншості. Так
Георгій КРЮЧКОВ (фракція КПУ) в інтерв’ю кореспонденту «Дня» сказав:
— Революції не сталося. Ні після затвердження програми, ні після закінчення першого кварталу. Після того, як економіка впала до нуля, будь-який найменший рух можна розцінювати як зростання виробництва. За перший квартал до сівби підготувалися дуже незадовільно — у таких умовах весняно-польові роботи ще не проводилися. А у транспортній сфері взагалі ситуація катастрофічна: Президентові довелося знімати двох начальників залізниці. Становище у ПЕКу погіршилося, реформування тут не сталося. На мій погляд, найголовніше полягає в тому, що за перший квартал цього року, на жаль, не змінився сам підхід уряду до існуючих проблем і методів їх вирішення.
