Харківський Майдан триває

Ще 9 серпня було ухвалено судове рішення про заборону мовного Майдану через те, що він «може ускладнити рух транспорту» і «викликати обурення громадян» на площі Свободи. Позивачем проти мирної акції виступила Харківська міська рада. Активісти відразу ж надіслали повідомлення про нову акцію і продовжили захід на центральній площі. Наступну акцію знову була заборонено через суд, і майдан із плакатами й прапорами перебрався до парку Шевченка, потім — до пам’ятника м’ячу. «Щодня влада через суд забороняє нашу акцію, і щодня ми змушені подавати нові повідомлення, — пояснює ситуацію співорганізатор акції Дмитро ПИЛИПЕЦЬ. — Уже видано щонайменше п’ять таких судових рішень проти майдану. Але ми не маємо наміру підкорятися протизаконним репресіям».

Після чергової заборони майдан знову опинився в парку Шевченка і розташувався на лавках під деревами. Вдень14 серпня до нового місця пікету підійшли судові виконавці й працівники міліції, під’їхала також машина Харківводоканалу. Учасникам акції було зачитано відразу два судові рішення про заборону акції, після чого за кілька хвилин працівники комунальної сфери завантажили плакати, спальники й особисті речі протестувальників у машину з допомогою міліції.

Увечері майданівці поновили і знову порозвішували плакати, і двоє чергових — Сергій Котляр і Кость Черемський — приготувалися до ночівлі. Але мирно поспати їм не вдалося. О першій годині ночі, коли в парку вимкнули ліхтарі, до місця пікету підбігли шестеро молодиків у темних спортивних костюмах із капюшонами. Без зайвих балачок «темні» розтрощили чотири державні прапори України, порізали ножами агітаційні плакати й написи в підтримку української мови. «Очевидно, харківська міська влада зрозуміла неефективність судових заборон мовного майдану й перейшла до традиційних для неї бандитських методів, цей напад сплановано і зрежисовано саме міською владою», — упевнені учасники мовного майдану. Вони також стверджують, що міліція діяла у змові з бандитами — патрульна машина прибула лише за годину після виклику, хоча до цієї ночі завжди перебувала поряд із пікетувальниками.

15 серпня, десята ранку. Одна з учасниць — Вікторія Хмельницька — малює нові плакати. Співорганізатор Майдану Роман Черемський розмовляє з молодиком — інспектором із благоустрою міста, який зранку прийшов у супроводі трьох міліціонерів. Інспектор наголошує, що мовний Майдан порушує правила благоустрою Харкова, тому він збирається скласти ще один протокол про адміністративне порушення і показує відповідну постанову міськради. У документі, зокрема, вказано, що в парках «заборонено підвішувати гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи та інше, якщо вони можуть пошкодити дерево». Під яке саме з цих визначень підпадають агітаційні плакати, він не може пояснити. Невже таки під «білизну»? «Влада зміниться, а ваше ім’я лишиться заплямованим. Прислухайтеся до своєї совісті: це ж боротьба проти думок, а не проти злочинців. Ми не шкодимо природі, підтримуємо чистоту», — намагається переконати його активіст майдану Роман Черемський. Інспектор трохи вагається, потім із кимось говорить по мобільному телефону й відходить, так і не склавши протокол.

Харківський Майдан триває.