Кіровоград чи Єлисаветград?
Як вже повідомляв «День», така дилема постане перед мешканцями обласного центру за два місяці на референдумі, який дасть відповідь на сакраментальне питання: носити ім’я радянського діяча чи поновити історичну назву, отриману в 1754 році при заснуванні фортеці Святої Єлизавети? Рішення про проведення референдуму прийняли депутати на черговій сесії міської ради минулого тижня, позитивно відреагувавши на ініціативу п’яти фракцій: БЮТ, НУ, ПР, ЛПУ та блоку Литвина. Проти такого рішення виступили комуністи й соціалісти, які дорікають міському голові Володимиру Пузакову (також члену КПУ) за зраду ідейним засадам. Сам же він пообіцяв висловити власну позицію під час голосування орієнтовно 21 грудня.
Аби заощадити кошти, референдум збігатиметься з достроковими виборами до Верховної Ради України. Якщо ж вибори будуть призначені раніше, депутати обіцяють підкоригувати й дату міського референдуму. Витрати на його проведення будуть мінімальними — «потрібно буде лише виготовити бюлетені та організувати роботу лічильної комісії», — заявив заступник міського голови, голова фракції ПР в міськраді Віктор Кухаренко.
Це вже друга спроба змінити назву міста: перша відбулась у 1999 році з ініціативи прогресивної громади й виявилась невдалою, оскільки дві третини мешканців висловились проти.
Взагалі ж епопея з перейменуванням триває ще з 1924 року, коли назву Єлисаветград змінили на Зинов’євськ. Тоді партійна еліта вшанувала пам’ять відомого партійного й державного діяча СРСР Григорія Зинов’єва (Радомисльського). А через десять років її змінили знову, після загибелі Сергія Кірова (Кострикова) — одного з ідеологів «червоного терору». Причому як вперше, так і вдруге назва походила не від справжнього прізвища «товаришів», а від їхніх псевдонімів. До того ж сам товариш Кіров жодного разу в цих краях не бував, та й до національної ідеї українців ставився з пересторогою. Саме тому, напевно, «проект сторіччя» — Біломор-канал, яким він керував, був побудований руками істинних патріотів України, оголошених «ворогами народу». За це вони проголосили його покровителем свого міста.
Проте критикують ідею перейменування не лише комуністи з соціалістами. Так, депутат від НУ Павло Жебрівський назвав це «ідіотизмом», а представники Молодого Руху твердять, що ім’я російської імператриці суперечить державницьким засадам незалежної України. Вони пропонують повернути назву скіфської столиці Ексампей або ж зупинитись на нейтральних: Златопіль, Новокозачин тощо.
Сьогодні в обласному центрі мешкає близько 280 тисяч громадян, більшості з яких прізвище Кіров уже ні про що не свідчить. Що ж стосується «непатріотичної» назви Єлисаветград, то про неї член кіровоградської обласної топонімічної комісії Костянтин Шляховий каже так: «Недовіра до імені російської цариці Єлизавети Петрівни — це черговий історичний міф. Фортеця Святої Єлизавети була зведена в 1754 році для колонізації Північного Причорномор’я, а не для боротьби з гайдамаками. Також неправда й те, що саме звідси виступило військо, котре зруйнувало Запорізьку Січ».
Якщо ж референдум підтвердить бажання городян перейменувати своє місто, область називатиметься вже не Кіровоградською, а Єлисаветградською. Цікавий вийде симбіоз: площа Богдана Хмельницького в Єлисаветграді (або проспект Максима Залізняка в Єлизаветі)... Але ж у місті залишаться проспект Комуністичний, вулиці Леніна, Луначарського, Дзержинського, Володарського. Хто перейменовуватиме їх?
Втім, нещодавно на будинках, що розташовані по вулиці Луначарського, поверх металевих табличок із назвою з’явились саморобні наліпки: «Вулиця В. Чорновола». Автор — невідомий. Але ніхто не знімає їх протягом цілого місяця. Не помічає? Чи може погоджується? Значить, пора?
