Коротко / УКРАЇНА

«Санкт-Петербург» є й у Криму

У Сімферополь із Санкт-Петербурга повернулася делегація Криму, яку очолював Голова Ради міністрів Криму Сергій Куніцин. До складу делегації входили міністр курортів Олександр Таряник, заступник міністра економіки Геннадій Говорущенко, міністр фінансів Людмила Денисова, лідер Спілки підприємців Криму Олександр Баталін. Сергій Куніцин і губернатор Санкт-Петербурга Володимир Яковлєв підписали угоду між урядом Криму й адміністрацією Санкт-Петербурга про співпрацю в торгово-економічній, науково-технічній і гуманітарній сферах і протокол до угоди терміном на п’ять років.

На прес-конференції в Сімферополі Сергій Куніцин сказав, що уряд робитиме все, щоб ці угоди не спіткала доля декількох десятків попередніх угод Криму з регіонами Росії, які переважно так і залишилися на папері. За його словами, губернатор Санкт-Петербурга Володимир Яковлєв, делегація під керівництвом якого має намір скоро відвідати Крим, заявив, що «договори працюватимуть, оскільки в обох сторін є зацікавленість у співпраці одна з одною». Інтерес Санкт-Петербурга полягає передусім в юридичній ухвалі права власності на санаторій «Санкт-Петербург», будівництво якого було розпочате за гроші мерії Північної Пальміри, але зараз заморожене на Південному березі Криму через неврегульованість питань власності. Інтерес Криму полягає в залученні на півострів якомога більшої кількості відпочиваючих з північно-західного регіону Росії, а також у реалізації в цьому регіоні високоякісної продукції сільського господарства. Інтерес обох сторін полягає у взаємовигідній співпраці в сфері промисловості, приладобудування, машинобудування та інших галузях економіки. Зокрема, господарників північної столиці Росії зацікавив досвід Криму у використанні електронних систем розрахунків, які вони планують використовувати в себе.

Микита КАСЬЯНЕНКО , Сімферополь.

Радіоактивну трубу охороняє міліція, варта може стати безкiнечною

Четверту добу поспіль охороняє міліцейський наряд радіоактивну трубу в Колибані, передмісті Хмельницького («День» № 23 від 6 лютого 2001 року). «Зміна караулу відбувається через кожні вісім годин — довше не можна наражати людей на небезпеку», — повідомили для «Дня» у Хмельницькому райвідділі міліції. Погодилися, що «труба «вилізла» вельми недоречно — в нас і роботи по охороні громадського порядку не бракує».

Ніхто достеменно не знає, коли, нарешті, закінчиться ця небезпечна варта. «Підраховано, що для знищення радіоактивної труби треба не менше 3 тис. грн. Плюс транспортні витрати. Бо завод, де це зроблять, далеко звідси», — каже Ігор Тарасюк, оперативний черговий обласного управління з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення. Мовляв, ще ведуться тяжкі переговори щодо того, хто саме має розрахуватися за цю послугу: «Ракетники продовжують відхрещуватися: я — не я, труба — не моя. А чия ж тоді?». Ігор Тарасюк вважає, що «ця сторона переговорів така вперта тому, що не має грошей».

Співбесідник погоджується, що шукачі металобрухту завзято продовжують свій похід по місцях колишньої ядерної слави Батьківщини: на території краю — більше сотні могильників, де «поховано» устаткування ракетних шахт. Однак про те, щоб поставити рішучу крапку на цих походах, на жаль, мову не ведуть. Поки що залишається гострим питання про інше: аби, бува, не стала безкінечною міліцейська варта в окремо взятій Колибані. 2000-го був Згарок, наразі — Колибань. Далі буде?..

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ , «День».