Коротко / УКРАЇНА

Iз 15 жовтня з формату набору телефонних номерів зникає «8»

«Укртелеком» підтримуватиме старий формат набору телефонних номерів через «8» до 15 жовтня 2009 року. Про це УНІАН повідомили в прес-службі Державної адміністрації зв’язку (Держзв’язку). Відповідно до повідомлення, 14 жовтня 2009 року о 00.00 всіма операторами телекомунікацій України буде здійснено переведення національних кодів зон призначення з формату «0ХХ» на формат «ХХ», переведення національних ідентифікаційних кодів в даний формат, заміна національного (міжміського) префікса «8» на «0», заміна міжнародного префікса «8-10» на «0-0», введення на мережі національного коду зони для Київської області «45». При цьому, за даними Держзв’язку, термін одночасної дії старих і нових форматів національних кодів зон призначення і національних ідентифікаційних кодів операторів у міжоператорській взаємодії «діятиме впродовж однієї доби, тобто до 15 жовтня 2009 року». Зміниться з 14 жовтня і порядок набору номерів глобальних послуг: формат набору послуги «8-900» зміниться на «0-900», послуги «8-900-30» — на «0-900-30», послуги «8-800» — на «0-800». Дані зміни — це другий етап переходу на нову систему телефонної нумерації. Перший етап зміни телефонної нумерації було здійснено з 3 по 18 лютого 2009 року. Зокрема, було змінено скорочені номери екстрених, замовних і довідково-інформаційних служб. Номери екстреного виклику змінено шляхом додавання «1» на початку номера: пожежна служба сьогодні викликається за номером 101, міліція — 102, швидка допомога — 103, аварійна служба газу — 104. За цим же принципом у лютому ц.р. змінено номер довідкової служби за поданням номерів: замість «09» набирається «109». За даними Держзв’язку, перехід на нову систему телефонної нумерації в Україні зумовлений необхідністю узгодження її з європейськими стандартами, оскільки Україна входить до переліку країн, що мають нестандартну систему нумерації.

Львів’ян запрошують підтримати акцію «День без авто»

Державна екологічна інспекція у Львівській області закликає городян відмовитися 22 вересня від пересування на автівках, долучившись у такий спосіб до акції «День без авто». Основна мета заходу — привернути загальну увагу до негативного впливу автомобілів на здоров’я людей та довкілля, а також до можливостей вирішення цієї проблеми. Вперше акцію було проведено 98-го у Франції — тоді у Парижі перекрили в’їзди для приватних автомобілів у старі квартали. Щоправда, аби уникнути незручностей, відповідно — незадоволення парижан, задіяли додаткові маршрути громадського транспорту, значно зменшивши при цьому оплату за проїзд. Запропонували також дешевий прокат велосипедів, що спричинило до збільшення у три рази числа велосипедистів. Хоча «безколісними» було оголошено лише два райони, це вплинуло й на іншу частину міста — вміст оксиду вуглецю у паризькому повітрі зменшився майже на 15%. Ідея «Дня без авто» сподобалася не лише французам — екопроект швидко набув популярності на всьому Європейському континенті. А цього року до нього долучаться Аргентина, Бразилія та Канада. Щодо підтримки акції у Львові, який ще називають маленьким Парижем, то це питання є дуже проблематичним, бо, на відміну від великого Парижа, міське управління транспорту і зв’язку навряд чи спроможеться запропонувати городянам додаткові маршрутки, знизити плату за проїзд і забезпечити дешевим прокатом велосипедів, повідомляє Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів.

Дніпропетровські католики освятили свій храм

Римо-католики Дніпропетровська урочисто відсвяткували повернення костьолу cвятого Йосифа у власність місцевої парафії. Боротьба за храм, незаконно віднятий у віруючих, тривала майже два десятиліття. Почалася вона наступного дня після того, як у Дніпропетровську було відновлено римо-католицьку громаду. Незважаючи на очевидність ситуації з костьолом, який віруючі ще до революції побудували на власні кошти, вирішення питання довгий час зволікалося в бюрократичних інстанціях. Наприкінці 1990-х Дніпропетровська облрада, яку тоді очолював колишній прем’єр П. Лазаренко, потай продала божий храм якійсь україно-панамській компанії. Після серії перепродажів «добросовісним покупцям», він опинився в руках каліфорнійської фірми «Дагсбері Інк.». Судові позови з цією структурою затяглися майже на ціле десятиліття. Повернути храм віруючим дніпропетровська Феміда не поспішала, незважаючи на звернення президента Польщі й Папи Римського. Багато років місцева влада приймала делегації з Ватикану, визнавала допущені помилки, обіцяла всіляке сприяння римо-католикам, і... все залишалося як і раніше. Доти, доки за розв’язання конфліктної ситуації не взявся нинішній голова облдержадміністрації Дніпропетровщини Віктор Бондар. За його дорученням юридичне управління облдержадміністрації виступило третьою стороною в справі, що значно прискорило розв’язання проблеми — 25 червня 2009 року апеляційний господарський суд області повернув собор законним власникам. Проте і після цього віруючих намагалися силою не пустити до храму. Потрібно зазначити, що від самої культової споруди за роки боротьби залишилися лише стіни. Ділки, які чіпко тримали будівлю в своїх руках, під виглядом капітального ремонту розібрали дах і перекриття, очевидно, намагаючись привести костьол у непридатний стан. При цьому від дощів і снігу постраждали старовинні фрески і ліпнина. Незважаючи на сумний стан собору, радість римо-католиків важко було передати. Церемонія освячення, в якій узяли участь єпископ Харківсько-Запорізької діецезії Мар’ян Бучек і амбасадор Польщі в Україні Яцек Ключковський, відбулася всередині храму, але просто неба. «Відкриття костьолу, — сказав єпископ М. Бучек, — велика подія для міста. Воно свідчить про те, що Україна — держава, яка поважає своїх громадян і дає їм можливість молитися в своїй церкві». Тепер католикам мають багато зробити для відновлення костьолу святого Йосифа. Кошти на це, за їхніми словами, вони збиратимуть усією громадою. Парафіяни впевнені, що костьол, розташований на головному проспекті міста, усього за три роки з’явиться перед городянами в усій своїй красі й буде справжньою архітектурною окрасою та визначною пам’яткою Дніпропетровська, повідомляє Вадим РИЖКОВ, «День».