Крок до довіри
В одному виданні вийшла стаття під заголовком «Депозити пішли в депозитарії». Ця смішна назва (в ній використані слова, схожі за звучанням, але різні за значенням) свідчить також і про те, що ще дуже багато хто в країні просто не має уявлення про фондовий ринок. Чи не звідси походить її слабкий розвиток і проблеми із захистом прав власності, що, як відомо, є однією з причин низької інвестиційної привабливості України? До того ж у країні досі не було центрального депозитарію — професійного учасника ринку цінних паперів, що є їхнім хранителем і своєрідним «обліковцем» руху прав власності. Зараз він, незважаючи на кризу, створюється.
У четвер цей хороший для фондового ринку країни сигнал прозвучав. Всеукраїнський депозитарій цінних паперів і Міжрегіональний фондовий союз (ВДЦП і МФС — два з трьох депозитаріїв, що існували в країні) заявили про об’єднання в єдиний Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (відповідний договір був підписаний 24 квітня), що за правом претендує на звання центрального. Днем раніше Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку видала новоствореному Всеукраїнському депозитарію цінних паперів ліцензію на депозитарні послуги. Питання про видачу ще однієї ліцензії — на клірингову діяльність — розглядається.
Кому належить заслуга у створенні центрального депозитарію країни? Як розповів голова його наглядової ради, в минулому міністр економіки Василь Роговий, з самого початку своєї діяльності (трохи більше року тому) ВДЦП поставив своєю метою об’єднання з МФС, який уже встиг себе зарекомендувати, виконуючи в країні левову частку послуг зі зберігання цінних паперів у бездокументарній формі. Єдине, що йому заважало, — корпоративні конфлікти. А ВДЦП, за словами Рогового, заручився підтримкою Нацбанку, двох провідних торгових майданчиків фондового ринку та найбільших комерційних банків, що були його акціонерами. Мабуть, не останню роль в успіху дуже складного об’єднувального процесу зіграли також наполегливість та вміння переконувати, виявлені Василем Васильовичем, що, до речі, відмітив і голова наглядової ради МФС Борис Тимонькін.
Нагадавши про боротьбу за вплив у депозитарному співтоваристві, що заважала справі й тепер уже йде в минуле, він зауважив, що після того, як зі складу акціонерів МФС вийшов Національний банк, з’явився ризик управління депозитарієм якоюсь частиною його акціонерів. Але все ж ситуацію, за його словами, «вдалося застабілізувати», після чого вона стала «патовою», і депозитарій позбавився можливостей для розвитку. Свіжою ідеєю стало об’єднання, процес якого розпочався зі створення ВДЦП та повернення в працююче депозитарне співтовариство Нацбанку (на гроші НБУ існує ще один депозитарій, що не зумів себе виявити, — НДУ, контроль за діяльністю якого держава, на жаль, фактично втратила), а також інших учасників, які зробили серйозні інвестиції. Створюючи ВДЦП, зазначає Тимонькін, «ми вже мали на думці модель злиття з діючим депозитарієм — МФС». Він зауважує, що «структура нової компанії забезпечує зважене збалансоване представництво всіх — держави, в особі регуляторів ринку, а також банків, позабанківських структур і торгових майданчиків». «За такої схеми, — стверджує Тимонькін, — втрачається сенс скуповувати пакет акцій, ставати мажоритарієм, оскільки це мало що дасть — досить складно маніпулювати». Він повідомив, що вже в липні, після обміну й купівлі акцій, структура нового депозитарію буде повністю сформована й поглине діючий корпоративний депозитарій (МФС), отримає додаткові фінансові та матеріальні ресурси (вже придбані дві будівлі «в правильному місці, з правильною територією, з надійною охороною — не соромно буде показувати»).
Усе це, безумовно, добре, але чи потрібно економіці та всій країні, особливо в умовах кризи? Відповідаючи на ці запитання «Дня», створювачі ВДЦП підкреслювали, що централізація депозитарних послуг створить у країні нову якість фінансового ринку, а також умови для дотримання прав власності, перешкоджатиме рейдерству і, головне, зробить Україну відкритішою, зрозумілішою та привабливішою для інвесторів, а отже підвищить її конкурентоспроможність у боротьбі за інвестиції. Зокрема, Володимир Петренко, член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (її внесок у об’єднувальний процес також важко переоцінити), відповідаючи «Дню» зауважив, що перехід від документарної до переважно бездокументарної форми зберігання цінних паперів дуже ускладнить виконання рейдерських операцій. А Роговий зробив акцент на тому, що в нинішній економічній ситуації, негативи якої багато в чому визначає дефіцит довіри, створення об’єднаного депозитарію, в якому не буде корпоративних скандалів, стане першим кроком до зміцнення довіри до всієї фінансової системи України.
