«Круто, що мені вдалося чогось досягти!»

Дитяча номінація на фотоконкурсі «Дня» — завжди предмет особливої уваги. І на наших виставках роботи юних майстрів незмінно захоплюють і піднімають настрій. Щодо робіт учасників і призерів ХХІІІ Міжнародного фотоконкурсу «Дня» ми так само вже чули багато позитивних відгуків. «Це світлий погляд у майбутнє», — говорить підприємиця Олена ГАЙДУК. «Після перегляду цих світлин хочеться сказати дорослим: дивіться на світ дитячими очима, навчіться бачити ті веселі й радісні нотки нашого життя, які пробуджують у серці відчуття любові», — зазначив Тарас ЛЕМЕШКО, осавул Дитячого табору «Козацька фортеця». Так само й Олена КАЗЬМІНА, співзасновниця і директорка туристичної компанії «Орнамент України», переконана: «Нам треба вчитися в дітей, як бачити світ». І це лише частина таких думок.

А призерами в номінації «Світ очима дітей», нагадаємо, стали: Катерина Животовська за роботу «ЧиТанка» (приз від торгової марки Zinka та від Національної академії педагогічних наук України в особі Василя Кременя), Ашот Вдовиченко за роботу «Доторкнися» (від компанії «Грант Торнтон Україна»), Єлизавета Штефюк за роботу «Бджоляр», Матвій Бродовський за роботу «Переможець» (отримали призи від дитячого табору «Козацька фортеця»), а також Ірина Сапожник за роботу «Археолог-реставратор» (приз від компанії Nestle в Україні), Ярослав Вепрєв за роботу «Рим — як культурний приклад для Києва» (приз від торгової марки «СІКЕРА»).

Ми поспілкувалися з Ашотом ВДОВИЧЕНКОМ зі Світловодська Кіровоградської області, а також Іриною САПОЖНИК та її наставницею у студії Photo Krok із Миколаєва (південного обласного центру) Іриною ГУЗІЙ.

ІРИНА ГУЗІЙ: «ЦЕ ВЖЕ ТРЕТЯ НАГОРОДА СТУДІЇ НА ФОТОВИСТАВЦІ «ДНЯ»

Пані Iрина ГУЗIЙ, керівник студії Photo Krok, голова правління Миколаївської обласної організації Національної спілки фотохудожників України, розповіла «Дню», що студії 15 січня виповнилося вже 10 років. Вона розпочиналася як фотогурток, а зараз працює з дітьми від 7 до 17 років ще й за напрямами «анімація» та «кіно».

«Наш гурток розвивається, у ньому займається приблизно 55 дітей за різними напрямами. Діти беруть участь у міжнародних виставках, майстер-класах, всеукраїнських заходах, — розповідає пані Ірина і додає: — До речі, це вже друга вихованка з нашої студії відзначена на виставці газети «День». Двічі отримувала нагороди Анастасія Фастовець, і зараз вона вивчає дизайн і каже, що фотографія їй дуже допомагає».

«У фотографії сучасним дітям практично цікаво все, єдине, що можу сказати, що вони не можуть довго займатися однією й тією ж справою, їм постійно треба міняти підходи, теми. Тому я роблю різні вправи і шукаю різні проєкти — якщо йти просто по програмі, то діти «скисають». Їм нецікаво, наприклад, місяць робити натюрморти», — ділиться Ірина Гузій і розповідає, як креативно виходить із ситуації: «Ми багато років співпрацюємо з обласним краєзнавчим музеєм, де в нас є потужний проєкт «Музей очима дітей». У межах нього у нас були і окремі проєкти, як-от «Привиди в музеї» — діти відпрацьовували свої знання довгої витримки, тобто технічні навички, але в ігровому форматі. Також ми фотографували різні національні строї народів, які проживають у Миколаївській області. У краєзнавчому музеї ми пройшли усі-усі відділи, діти побачили, як у музеї працюють реставратори, як зберігаються речі у фондосховищах.... Ми співпрацюємо з бібліотеками міста і там також відбуваються заходи. І взагалі ми відкриті для різних ідей...».

Діти ж відгукуються, що заняття фотографією допомагає їм у подальшому житті, розвиває їх. «Вони мені це часто говорять. За 10 років своє життя пов’язали з фотографією і дизайном (сфера, що поруч), мабуть, уже з десяток вихованців, — розповідає керівниця «ФотоКроку». — Є в мене зараз учениця, яка на третьому курсі київського університету культури навчається на фотографа. Зо п’ятеро моїх вихованок — хто вже закінчив, хто ще вчиться паралельно в нашому миколаївському училищі, де можна здобути фах фотографа, є у нас навіть учень, який закінчив дизайн у Вроцлаві. А ще моя випускниця кілька днів тому написала, що вчиться в Києві на гуманітарну спеціальність, але зрозуміла, що їй потрібна фотографія, тому додатково бере майстер-класи в інших фотографів і надсилає мені свої роботи, щоб я теж переглянула».

«З конкурсом газети «День» ми знайомі орієнтовно з 2014 року, — каже Ірина Гузій. — Перший раз наша Анастасія Фастовець отримала нагороду. Відтоді ми надсилаємо щороку, і це вже наша третя відзнака!»

ІРИНА САПОЖНИК. «АРХЕОЛОГ-РЕСТАВРАТОР»

«Ірина Сапожник займається в студії вже шість років, зараз вона більше уваги приділяє навчанню, рідше приходить на заняття, але ми продовжуємо спілкуватися, — розповідає наставниця про цьогорічну призерку «Дня». — Робота, яку ми надіслали на конкурс, була зроблена під час нашої подорожі до археологічної експедиції Олександра Смирнова на острів Березань. Я сама за фахом археолог і підтримую зв’язки з археологічною спільнотою. Оскільки ми ще займаємося кіно, то знімали документальний фільм про Олександра Смирнова як дуже цікаву особистість — він і археолог, і підводний археолог, у 2014 році був призваний до лав українського війська і брав участь в АТО. Тож ми поїхали до Березані, знімали, як працюють археологи, брали в нього інтерв’ю, і під час цих спостережень за життям експедиції Ірина зняла цю світлину реставратора, який працював там на місці. Ірина в нас і анімаційні фільми робила дуже цікаві, і брала участь у зніманні кіно як оператор. Вона дуже стримана дівчинка, але дуже талановита, і на фотоконкурсах теж отримувала нагороди, дуже цілеспрямована».

ІРИНА САПОЖНИК: «РУКИ ТАК І ТЯГНУТЬСЯ, А ДУМКИ ЗАВИСАЮТЬ...»

— Коли і чому ви зацікавилися фотографією?

— Я точно не згадаю, але десь шість років тому вперше в мої руки був взятий фотоапарат, і відтоді мені сподобався цей нехитрий пристрій, що робить чудові знімки, які я охоплюю неозброєним оком. Ось просто дивишся довкола, начебто нічого особливого і немає, проте погляд приковують певні об’єкти, моменти, деталі, своєрідне освітлення та тіні. І все це так і хочеться сфотографувати, адже пам’ять людини не збереже щось звичайне, просте і взагалі не зовсім потрібне, а фотоапарат залишить за собою ту красу, що колись сподобалася. Думаю, просто емоційно це люблю: руки так і тягнуться, а думки зависають на мить при подібному.

— На кого ви орієнтуєтесь у цьому, хто ваш приклад і порадник?

— Чесно, ні на кого. Мені не сподобалося знімати через певну людину, просто відчулося, що це моє. Проте дехто мене спрямовував, був порадником та вчителем — це керівник студії «ФотоКрок» Гузій Ірина Сергіївна. Якби не вона, мені б не вдалося розвинутися до того рівня, який маю.

— Що саме ви любите знімати і чому? Що вам цікаво? Чи є у вас якась мрія у фотографії?

— Думаю, чогось конкретного немає, проте я шанувальник своєрідного хаосу та невеликих, проте привабливих об’єктів. Я не дивлюся на пейзажі або людей як на щось цікаве. Так, у цьому є щось чарівне, мінливе, але навіть якщо моя робота для цього конкурсу була з людиною, у мене були інші вподобання. Предмети, в які можна вкласти душу, з якими можна погратися і які настільки прості, що й не помічаються зовсім, — це все робить їх привабливими, цікавими та таємничими.

— Розкажіть, як ви зробили знімок, який подали на фотоконкурс «Дня». Чому були там із камерою?

— У той момент головним завданням для мене було не фотографування місцевості, людей та іншого, а відеозйомка, тому що я та ще кілька вихованців студії «ФотоКрок» працювали над документальним фільмом про археолога Олександра Смирнова. Ми були на острові Березань і спостерігали за діяльністю археологів: їх розкопками, способом життя, місцями, що набували форм важливих історичних об’єктів, та предметами, наприклад, шматочками амфор. Однак, незважаючи на це, зрідка вловлювалося щось на мій фотоапарат. Ну, і в результаті так не усвідомлено вийшов цей знімок.

— Чим для вас є доля і призерство у нашому фотоконкурсі?

— Я навіть не знаю. Ви б бачили моє здивування, коли до мене дійшла новина про те, що мою роботу відібрали для участі у виставці та відзначили. Звичайно, це порадувало. Круто, що в мене вийшло чогось досягти, хоч і зовсім випадково.

АШОТ ВДОВИЧЕНКО: «БАТЬКИ НАВЧИЛИ ГОЛОВНОМУ — НІКОЛИ НЕ ОПУСКАТИ РУКИ»

— Коли і чому ви зацікавилися фотографією?

— Навчаючись у сьомому класі, почав відвідувати гурток «Юний журналіст» Світловодського Центру дитячої та юнацької творчості. У той час мріяв стати відеооператором та монтажером. Але поступово почав цікавитися фотографуванням. Власної камери не мав, але разом з іншими гуртківцями брав участь у фотопрогулянках та вивчав теорію фотомистецтва. Півтора року тому батьки допомогли придбати першу камеру. Відтоді фотографування є одним з основних хобі у моєму житті.

— Хто ваш учитель у цьому?

— Маляренко Олександр Олександрович — керівник гуртка «Юний журналіст». Ця людина ділиться з нами власним досвідом та знаннями, за що йому велика дяка. Також дякую усім вихованцям гуртка. Ми завжди показуємо одне одному власні світлини, висловлюємо різні думки, допомагаємо у вирішенні проблем. Ну й, звісно, батьки, які завжди мене підтримували. Вони навчили головному — ніколи не опускати руки.

— Що саме ви любите знімати і чому? Що вам цікаво? Чи є у вас якась мрія у фотографії?

— Найбільше люблю портрети. Подобається дарувати емоції людям, яких фотографую. Мрію багато подорожувати світом та фотографувати, адже ніколи не бував із камерою далеко за межами рідного міста. Хоча і тут, у Світловодську, часто знаходиш цікаві місця для зйомки.

АШОТ ВДОВИЧЕНКО. «ДОТОРКНИСЯ»

— Розкажіть, як ви зробили знімок «Доторкнися» з дівчиною і корівкою. Чому були там із камерою?

— Цю світлину було зроблено влітку 2020 року. На той момент фотоапарат у мене був зовсім недовго. Хотілося гарно провести час та потренуватися у портретній фотографії. Запросив Марію (вона теж вихованка гуртка) у ролі моделі. Рано-вранці вирушили на поле і зустріли старенького пастуха, який вигулював маржину. Поспілкувалися з дідусем та він дозволив нам пофотографуватися біля корівок. Цікавий був день!

— Чим для вас є участь у нашому фотоконкурсі?

— Участь у фотоконкурсі — це можливість перевірити свої вміння, переглянути світлини інших фотографів з України, здобути новий досвід та знання. Тому вдячний організаторам за надані можливості! Сподіваюся, ще зустрінемось на наступному фотоконкурсі газети «День»!

***

Тим часом нагадаємо, що роботу нашої фотовиставки продовжено: найкращі світлини 2020-2021 років, найзнаковіші світлини за всі роки фотоконкурсу, а також спеціальний розділ, присвячений Євгенові Марчуку, можна оглянути в столичному Українському домі до 13 лютого, з 11:00 до 18:00. Поспішайте!