«Ксенофобія не проявляється тоді, коли народ щасливий»

Лілія Шевцова — провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі (офіси якого є також у Вашингтоні, Пекіні, Бейруті і Брюсселі), авторитетний учений, політолог і один із небагатьох російських однодумців «Дня». Від початку 2000-х років коментарі Лілії Шевцової стосовно ключових російських, а також подій на пострадянському просторі, регулярно з’являються на сторінках нашої газети. А минулого тижня політолог стала гостем «Дня». Українську столицю вона відвідала на запрошення програми «Велика політика з Євгенієм Кисельовим». У п’ятницю ввечері ви могли чути й бачити її серед гостей згаданої програми. А трохи раніше у спілкуванні з «Днем» Лілія (виключно на ім’я — наполягає пані Шевцова) пройшлася багатьма ключовими больовими точками Росії та пострадянського простору. Зокрема, йшлося про неонацистську загрозу — тему, яка набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що вчора Московський міський суд розпочав розгляд справи, яка спричинила масові безлади на Манежній площі у Москві в грудні 2010 року (про це повідомляє російське бюро «Радіо Свобода»). Нагадаємо, що тоді футбольні уболівальники і націоналістично налаштована молодь, невдоволені перебігом розслідування вбивства футбольного фаната Єгора Свірідова, провели несанкціонований мітинг, що переріс у зіткнення з міліцією.

Розповідаючи про події на Манежній площі, Лілія Шевцова зазначає:

— Що цей тридцятитисячний похід означав? Не лише те, що Росія стає неонаціоналістичною і ксенофобською. Ксенофобія не проявляється тоді, коли народ щасливий. А ось коли народ нещасливий, коли йому погано, тоді він починає шукати ворога: у Грузії, в Україні, в Таджикистані. Чим більше нещасливим робитиме народ ця влада, тим більше проявлятимуться ксенофобія і націоналізм. І, можливо, вже через 5 — 10 років соціологічні опитування покажуть, що народ готовий до повернення до агресивної імперії. Який висновок робимо? Ця система — російська держава — небезпечна для свого народу і для оточуючих, — вважає Лілія ШЕВЦОВА.

Завдяки інтенсивній присутності учасників Літньої школи журналістики «Дня», формат нашого спілкування з Лілією нагадував швидше круглий стіл. А після того, як до нас приєдналася головний редактор «Дня» Лариса Івшина, інтерв’ю набуло рис діалогу. Ще одна перманентно гаряча тема — десталінізація. Нещодавно озвучені заяви Кремля про відповідні наміри Лілія Шевцова приймає з недовірою.

«Це просто данина, по-перше, лібералам, а по-друге — Заходу. Це така ж іміджева конструкція, як Ярославський форум або медведєвське перезавантаження».

Лариса ІВШИНА: — Усі ці імітації небезпечні якраз тим, що вони спонукають до життя «темні сили». Чим більше імітації, тим більше «звіриного» антидемократизму.

Л. Ш.: — Імітація викликає дискредитацію цінностей. Якщо ти граєш в імітацію цінностей, то ці цінності можуть більше не сприйматися народом. Скільки років уже у нас один актор. Із 1999-го року. Набридло.

Свої, часто авангардні для російського інформаційного простору, думки Лілія висловлює у численних публіцистичних роботах, а також у книгах. Одну з них — «Одинокая держава» (видавці — Московський центр Карнегі і РОССПЕН, 2010 р.), яка присвячена питанню, «чому Росія не стала Заходом і чому Росії важко із Заходом», вона презентувала «Дню». Редакція, у свою чергу, «нагрузила» Лілію двома пакетами книг із Бібліотеки «Україна Incognita», фотоальбомом, альбомом карикатур Анатолія Казанського (геній якого, слід сказати, Лілія оцінила буквально з першого погляду), а також виданням українського історика Кирила Галушка «Український націоналізм: лікнеп для росіян».

Подробиці нашого спілкування з Лілією Шевцовою читайте найближчої п’ятниці.