Кирило Карабиць — диригент року

Це найвища британська нагорода в галузі виконання академічної музики, своєрідний музичний «Оскар». Найпрестижніша і старовинна музична премія в світі! Список нагороджених у попередні роки включає легендарні імена, зокрема, Клаудіо Аббадо, Іван Фішер, Валерій Гергієв та інші. Премія має більш ніж 200-річну історію. Наприклад, член Британського філармонічного товариства сер Джордж Томас Смарт мав честь диригувати прем’єрою 9 симфонії Бетховена (ще за життя композитора)!

Урочисте вручення премії відбулося 14 травня в Лондоні. Церемонія проходила в готелі «Дорчестер» за підтримки телерадіокомпанії Бі-Бі-Сі. Кирило Карабиць отримав нагороду в найпрестижнішій номінації — «Диригент року». Сьогодні наш знаменитий співвітчизник, якому лише 36 років зійшов на вершину диригентського Олімпу. Він керує Борнмутським симфонічним оркестром — одним із найстаріших і найбільш авторитетних колективів у Великій Британії. Кирило Карабиць працював із багатьма музичними колективами світу, серед яких Берлінський симфонічний, оркестр Французького радіо, симфонічні оркестри Барселони, Страсбурга та інших європейських міст. Торік Карабиць поставив чотири твори: «Пригоди пана Броучека» в Женевській опері, «Бал-маскарад» у Страсбурзі, «Євгенія Онєгіна» на фестивалі в Англії і «Пікову даму» в Люксембурзі. У сезоні 2011—2012 рр. диригував «Богемою» Дж. Пуччіні в Норвезькій національній опері. Як запрошений диригент виступає у Большому театрі (Росія) — з операми «Євгеній Онєгін» і «Богема».

З 2009-го Кирило Карабиць є головним диригентом Борнмутського симфонічного оркестру, гастролює в різних країнах, але й про Батьківщину не забуває. Кожен його виступ у Києві або Львові меломани не пропускають. Так, великий резонанс викликав його спільний арт-проект «Мова.Ми» з художницею Зінаїдою Лихачовою в Національній філармонії, а кілька днів тому К. Карабиць випустив новий диск із творами його батька, відомого композитора Івана Карабиця (1945—2002 рр.), записаний Лондонським симфонічним оркестром.

 — З кожним роком змінюються відчуття від диригування, від роботи з різними оркестрами, — зізнається К. КАРАБИЦЬ. — Якщо раніше за три дні вивчав симфонію і йшов до оркестру, то зараз готуюся ретельніше. Недаремно є теорія, що коли маестро почав з 20 років, то справжнє диригування до нього прийде лише в 60. Раніше диригентами були зрілі маестро з великим творчим і життєвим досвідом. Років п’ять тому важко було уявити 25-річного диригента. А тепер диригент це не всезнаюча людина, яка приходить і розповідає оркестрантам, як їм потрібно грати, а людина, яка допомагає музикантам в процесі народження музики. Для мене диригувати — задоволення, а не робота, за яку гроші платять. Головна мета — це творення музики і чим кращий оркестр, тим цей процес цікавіший. Кар’єру я використовую, щоб спілкуватися з висококласними музикантами, виступати на концертах, які приносять задоволення слухачам і мені самому.