Ласкаво просимо до України!

Потрапивши нарешті до Криму, автотуристу доведеться пройти реєстрацію. Це нові клопоти: потрібно подати заяву, фотографію та квитанцію про сплату 50 грн., заповнити анкету. До пункту реєстрації, який приймає лише тричі на тиждень, турист повинен прийти разом із власником будинку, де оселився.

Але попри всі негаразди Крим до себе вабить: торік його відвідали 700 тис. автотуристів (за минулих часів, коли до Криму приїздило 8—10 млн. відпочиваючих на рік, близько 2 млн. з них були автотуристами). Обсяги іноземного туризму в Криму навіть дещо зросли: якщо у 1999 році його питома вага складала 17%, то нині — 26,3% (традиційними партнерами кримчан у цій сфері є Росія, Білорусь, Молдова, а серед країн дальнього зарубіжжя — Німеччина, Ізраїль, Канада, Туреччина). Однак навряд чи новий курортний сезон буде особливо сприятливим для в’їзного туризму, бо порівняно з минулим роком в’їзд до Криму подорожчав на 124 грн. і обійдеться тепер автотуристу в суму 297,5 грн.

Такі дані було наведено на практичній конференції «Іноземний туризм: секторне регулювання», яка днями відбулася у Києві. Організаторами конференції виступили Туристична асоціація України (ТАУ) спільно з програмою Агентства США з міжнародного розвитку АРД/Чеккі «Регуляторна реформа в Україні».

Президент ТАУ Борис Вихристенко вважає, що численні перешкоди на шляху розвитку іноземного туризму в Україні створюються штучно. Відбувається помітне викривлення в бік виїзного туризму, що негативно позначається на платіжному балансі країни. Із 3657 ліцензованих туристичних підприємств на в’їзд іноземних туристів працюють лише 72, а в 20 областях немає жодного туристичного агентства, яке займається іноземним туризмом! Починаючи з 1998 року йде постійне скорочення в’їзду іноземних туристів. Серед основних причин цього Б.Вихристенко називає неналежне законодавче забезпечення галузі. На його думку, більшість нормативних актів мають неузгоджений характер, що призводить до їх подвійного тлумачення. Так сталося із готельним збором: нечіткість формулювань призвела до довільного трактування поняття добової вартості найманого житла, що дало необгрунтовані підстави справляти збір за кожну добу проживання, а не разового збору, як передбачали законодавці. Більше того, деяким органам місцевої влади цього здалося замало, і вони поставили розмір збору у пряму залежність від зірковості готелю, через що вартість проживання значно зросла.

На жаль, туризм в Україні офіційно не вважається самостійною галуззю національної економіки. На думку президента Міжнародного туристичного агентства «Україна — Русь» Степана Романюка, держава лише декларує пріоритетність розвитку туристичної галузі, а насправді нічого в цьому напрямі не робить. Як, наприклад, залучити більше іноземних туристів, якщо порівняно з іншими країнами українська віза дуже дорога — в середньому вона коштує $40. Тому, слушно зауважує С.Романюк, в туристичному бізнесі нам важко конкурувати із сусідами — Польщею, Болгарією, Угорщиною, Словаччиною, Чехією — для в’їзду в ці країн для громадян більшості західних країн візи взагалі не потрібні. Директор туристичної фірми «Тріада Тревел Бюро» Сергій Головненко вважає, що Україна нічого не програє, якщо вартість візи становитиме $10—15. Крім того, слід нарешті лібералізувати порядок отримання візи (у травні 2000 року він був дещо спрощений для громадян з ЄС, Канади, США та Японії, однак візи типу «Т» (туристична) це не торкнулося). Незрозуміло, каже С.Головненко, чому візу треба обов’язково отримувати в консульській установі України за кордоном — адже не в усіх країнах вони є. Тож, наприклад, громадянину Кіпру, який вирішив відвідати Україну, треба за українською візою спочатку злітати до Афін.

Однак витрати на візу — це ще півбіди: за словами С.Романюка, запроваджені в останні роки різноманітні збори майже вдвічі перевищують вартість в’їзної туристичної візи. І в першу чергу це стосується страховок. За страхування іноземні туристи сплачують тричі — в місцях перетину кордону, при поселенні в готелі і при покупці круїзних або автобусних турів. «Ці види страхування є примусовими, і вони викликають глибоке обурення серед туристів. Подібної практики немає в жодній іншій країні світу, — наголосив С.Романюк. — Треба взяти до уваги й те, що усі туристи з розвинених країн приїжджають до України із власними страховими полісами, які покривають стовідсотково витрати на надання екстреної медичної допомоги, довготривале лікування та евакуацію на випадок хвороби або смерті.»

Взагалі цінова політика щодо іноземних туристів є дискримінаційною, і ця традиція бере початок ще з часів соціалізму, вважає генеральний директор ТОВ «Олімп Тревел Лтд.» Тетяна Волошина. «У Конституції та в Законі «Про туризм» декларуються рівні права усіх туристів. Насправді ж іноземець сплачує у 3—5 разів більше, ніж українець, за розміщення, відвідання музеїв та пам’яток архітектури, за авіаперевезення. І марно шукати в цьому будь-яку логіку. За відсутності належної якості обслуговування вартість національного туристичного продукту стає неконкурентоздатною на світовому туристичному ринку», — каже Т.Волошина.

Україна з її багатими природними ресурсами та сприятливим кліматом, неоціненними пам’ятками культури та історії має всі підстави для успішного прийому іноземних туристів. Втім, на практиці цей потенціал не використовується через безліч невирішених проблем. Більшість з них пов’язана із загальним станом української економіки, і розв’язання їх — це завдання на довгострокову перспективу. Але є й такі, які можна вирішити вже сьогодні. Наприклад, росіяни на своєму кордоні здійснюють лише три види контролю — прикордонний, паспортний та митний, і тому, як повідомила заступник міністра курортів і туризму Автономної Республіки Крим Марина Слесарева, його перетинання займає лише 2—3 хвилини, а інтенсивність руху виїзного автотранспорту становить 125 машин за годину.

Звичайно, деякі зрушення у ставленні до іноземного туризму все-таки є (з 1 червня почав діяти спрощений режим в’їзду до України автотранспорту особистого користування. Зокрема, відмінено транспортну декларацію, на оформлення якої витрачалося більше двох годин, спрощено митно-прикордонний режим оформлення перебування закордонних яхт у внутрішніх водах України, скасовано екскурсійно-туристичний збір тощо). Але біда в тому, що будь- які позитивні кроки майже одразу нівелюються сумнівними нововведеннями. Ось новий бюрократичний «витвір»: на вимогу МЗС відтепер у підтвердженні іноземному партнеру про прийом суб’єкти туристичної діяльності повинні зазначати гарантії сторони, що приймає, щодо депортації в разі порушення умов туру або законодавства України. (Звичайно, прагнення поставити бар’єр нелегальним мігрантам з Азії й Африки зрозуміле. Але до чого тут всі іноземці, які відвідують Україну.) Отож згідно з чиновницькою логікою, припускає Т.Волошина, найкращою рекламою для України може стати такий лист: «Вельмишановний пане Сміт! Туристична агенція підтверджує ваше розміщення в готелі «N» і гарантує вашу депортацію в разі порушення вами умов туру».