Лавру можуть викреслити зі списку ЮНЕСКО

Загрозливий стан лаврського заповідника може призвести до того, що цю пам’ятку архітектури може бути виключено зі списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Про це було сказано на установчому засіданні нового складу Національної комісії у справах ЮНЕСКО. За словами генерального директора Києво-Печерської лаври Сергія Кролевця, останні кілька років будівлі Лаври руйнуються швидше, ніж реставруються. Наприкінці травня на території заповідника трапилося і зовсім страшне: вперше за всю історію Лаври стався масштабний обвал в ближніх печерах, під час якого кубометри грунту, що містить у собі людські кістки і залишки культурного шару, засипали деякі ходи. Якщо питання щодо Лаври буде дійсно розглянуте на рівні керівництва ЮНЕСКО, то автоматично зі списку випадає і Софія Київська: до реєстру ці заповідники внесено під одним номером. Залишиться тільки історичний ц ентр Львова (третій з об’єктів, внесених до переліку ЮНЕСКО). Ось тільки і з приводу цього «об’єкта світової спадщини» у міжнародних організацій вже є запитання. Наприклад, з приводу потворної «коробки» одного з шановних українських банків, яка виникла серед старовинної архітектури, за спиною пам’ятника Адаму Міцкевичу.

У архітекторів двох відповідей на запитання «Чому?» не виникає. На історичний центр нахабно насувається сучасне будівництво. Пригадати хоча б про скандально відоме зведення двадцятиповерхової будівлі на вулиці Грушевського. Річ в даний момент не в тім, що стоїть вона на крайці київської гряди, котра, на думку багатьох фахівців, є «рухливою» і в будь- який момент може «попливти»: ставити там такий об’єм потенційно небезпечно, стверджують вони. Річ навіть не в тім, що позитивного рішення держекспертизи щодо поверховості цього будинку ще не було, а замовники тим часом вже поспішили звести каркас будівлі (про це говорив нинішній головний архітектор міста). Не варто зараз говорити і про те, що після зведення цього об’єкта Лавра перестала бути домінантою. А ось про те, що відбувається все це в рамках охоронної зони заповідника, визначеної законом, говорити варто.

Що далеко від Лаври ходити? Розглядався проект зведення висотного житлового будинку і по Лаврському провулку, якраз впритул до стін заповідника. Йде забудова і в Старонаводницькій балці. Існує проект і щодо Петровської алеї. Що, зважаючи на все, за задумом авторів мало б створити «гармонійний» тандем з будинком на Грушевського. Багато хто сподівався на те, що опрацювання Проекту детального планування (ПДП) кожного району дозволить стримати апетити інвесторів (іже з ними — деяких архітекторів) і розпочати забудовувати (якщо забудовувати) цю частину старого міста так, як це саме столиці і треба. Раніше фахівці казали про те, що саме ПДП має стати другою ластівкою після опрацювання Генерального плану розвитку міста: деталізувати, що, де, як, навіщо і якої висотності будувати. Але, за словами першого заступника Всеукраїнського товариства охорони пам’яток Миколи Пархоменка, вже є моменти, що насторожують. Наприклад, в ПДП Печерська вже передбачено забудову Набережної. Звичайно, проект від проекту різниться. Проте на думку багатьох, те, що нині нам пропонують, примусить забути про панораму київських схилів.

Будівництво навколо Лаври — не єдина проблема. Неврегульованість статусу заповідника — ще одна. Офіційно Лавра підпорядковується Міністерству культури і туризму. 144 будівлі на її території — власність міста, стверджує директор. Рішення з приводу того, як використати лаврські приміщення, приймають і ті, і інші, вони нерідко один одному суперечать. Статус пам’ятки (національного, нагадаємо, значення) має накладати на всіх його користувачів певні обмеження в діях. Цього немає, і ось, за словами С. Кролевця, один з яскравих доказів: мешканці багатьох приміщень, які орендує Мінкульт на території заповідника, ніякого відношення до діяльності самого заповідника не мають. Танцкласи або жіночий гуртожиток працiвникiв Мiнкульту, наприклад.

Нарікає директор і ще на одне. «Я розумію, що суворий контроль за коштами, котрі спрямовуються на потреби пам’яток архітектури, може бути пояснено побоюваннями, що вони використовуються не за призначенням», — каже він. Проте, за словами С. Кролевця, нинішня процедура перерахування коштів через Держказначейство не дозволяє приймати оперативні рішення. Інакше кажучи, якщо десь щось обвалилося, запросити підрядчиків можна. Заплатити за фактом виконаних робіт не можна, як і не можна придбати потрібний їм для роботи «інвентар». Тому що для того, щоб здійснити проплату, треба вносити зміни до затвердженого рiчного плану.

На цей рік заповідник просив з бюджету 5 млн. гривень на капітальні витрати. Отримав 80 тисяч. Не дали 2,5 млн. на поточний ремонт — лише 900 тисяч на покриття старих боргів. Адже нормативи відрахувань на амортизацію існують і для звичайних будівель. «Що казати про пам’ятки архітектури? Які, крім почесного віку, нині мають і проблему у вигляді будівництв у безпосередній близькості до них», — повертається до старої теми директор.

Зараз лаврський заповідник подав заявку на отримання грошей з резервного фонду. Але і там існує певна процедура їх отримання — «швидкого реагування не буде», — говорить С. Кролевець. — «А що робити зараз?»

ДО РЕЧІ

Київська влада не може надавати підтримку Києво-Печерській лаврі, оскільки вона перебуває у веденні Міністерства культури і туризму України, заявив столичний міський голова Олександр Омельченко. «Фінансувати з міського бюджету при тому, що є така можливість, заборонено Бюджетним кодексом», — заявив він в інтерв’ю журналістам, коментуючи повідомлення про обвал грунту в ближніх печерах Лаври.

Мер нагадав, що 1,5 року тому на підставі постанови Кабінету Міністрів «музей як заповідник з усіма його цінностями було вилучено з власності київської міської громади і передано Міністерству культури і мистецтв». У зв’язку з цим фінансування на утримання Києво-Печерської лаври здійснюється з державного бюджету через Мінкультури, зазначив він. «Місто не може виконувати разові роботи, якщо їх визнано аварійними — фінансувати їх з міського бюджету заборонено Бюджетним кодексом», — наголосив він.