Леонід Кравчук про правду життя
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20020110/44-2-1.jpg)
— Як Ви сприйняли рішення Конституційного суду про неконституційність заборони Комуністичної партії президiєю ВР у 1991 роцi?
— Це рішення, на мою думку, викликане тим, що у нас ще немає справжнього Конституційного суду. Якби це був справжній Конституційний суд, він би діяв за законом. А він, в даному разі, прийняв рішення як Політбюро. Це рішення не має абсолютно ніякого правового підґрунтя. Тому, що ми тоді діяли за Конституцією 1978 року, а зараз діє Конституція 1996 року. Якби тоді була сьогоднішня Конституція, ми б такого рішення прийняти не змогли. А та Конституція давала таке право президії Верховної Ради. Конституційний суд має оцінювати відповідність законів Конституції, а не оцінювати повноваження президії Верховної Ради. А закону тоді не приймалось.
Я думаю, на рішення Конституційного суду, перш за все, вплинули політичні переконання самих суддів. Конституційні судді в Україні — це політики в мантіях. Я переконаний, що в 2006 році значна частина із них потрапить до списку Комуністичної партії. Скоро завершується їх 9-річна каденція, і вони шукають собі місце в політиці. За своїми переконаннями вони комуністи. Це їх право як громадян, але не як конституційних суддів.
— Якими якостями, на вашу думку, повинен володіти політик, щоб досягти сьогодні успіху в українській політиці?
— Зрозуміло, що він має мати досвід політичної діяльності. Крім того, він повинен мати знання — в області економіки, соціології, політології. І хоча б в загальних рисах розуміти правові аспекти конституційного процесу. Без цього йому буде дуже важко працювати. Тим більше, якщо він претендує на високі щаблі. Але це загальна норма для всіх політиків світу.
Український політик, який хоче досягти успіху, повинен мати своєрідний «моральний» кодекс, який полягає в тому, щоб говорити одне, а робити інше. Сьогодні (вчора — Авт. ) ви, напевно, мали можливість ознайомитися зі ще одною «касетною» справою, яка демонструє запис телефонної розмови Віктора Ющенка з Олександром Омельченком. Я не маю абсолютно ніяких претензій до позиції в цій справі Олександра Олександровича. Він діяв відкрито під час виборів мера, і наша сторона діяла відкрито. Він діє відкрито і зараз. Він має свою позицію. Я можу не погоджуватися з його позицією, але я його поважаю саме за цю відкритість.
Тепер подивимося на роль Плюща, який є фігурантом змови проти Віктора Медведчука, якщо вірити цьому запису. Плющ повинен був по відношенню до свого заступника діяти відкрито. Сказати, наприклад: «Вікторе Володимировичу, так сталося, що я з вами більше працювати не можу». Це була б нормальна позиція керівника. А він зробив вигляд, що нічого не знає і ніякого відношення до цього не має. А насправді є одним із організаторів (знову ж таки, якщо вірити запису) процедури відкликання Медведчука з посади віце-спікера. Тобто, він керується в своїй політичній діяльності саме цим «моральним» кодексом, про який я говорив. А Голова Верховної Ради — це висока посадова особа. До речі, свого часу Віктор Медведчук, яким би не було до нього ставлення у Івана Степановича, доклав немало зусиль для того, щоб відбулася «оксамитова революція» і для того, щоб саме Іван Степанович сів у крісло спікера. Той, хто довів свій «моральний» кодекс до «досконалості», той дуже швидко рухається по щаблях у політиці. В політиці не має рівної дороги, і тільки той в Україні досягає її вершини, хто часто нехтуючи всіма моральними принципами, через голови і по головах крокує до своєї мети.
Але, в ідеалі, політик повинен бути людяним, відкритим, повинен поважати людей, вміти слухати їх, рахуватися з ситуацією. Він також повинен бути готовий жити, ну, може, не як бомж, але й не у сто раз краще, ніж пересічний громадянин його країни, який платить податки. Свого часу більшовики дуже мудро «подавали» Ульянова — і жив у двохкімнатній квартирі, і спав на залізному ліжку — тобто жив так, як у той час жила більшість людей.
Ми не розпитували Леоніда Макаровича, де і як він святкуватиме свій День народження, бо відчувалося, що зараз він більше переймається не власними, а гострими суспільними проблемами. Щиро бажаємо імениннику бадьорості і наснаги.
Розмовляла Наталія ТРОФІМОВА, «День»