Любовний трикутник

Романтичну казку про силу справжнього кохання поставив художній керівник театру Віктор Яременко, диригент — Аллін Власенко, художники — Андрій Злобін і Ганна Іпатьєва; головні партії виконали: Олена Філіп’єва, Сергій Сидорський, Ігор Буличов і Тетяна Боровик.

Цей спектакль Яременко присвятив своєму педагогу Анатолію Шекері, в якого вчився на балетмейстерському відділенні в Українській академії танця, а після смерті Анатолія Федоровича змінив його на посаді керівника балетної трупи Національної опери. Для Яременка глазуновський балет знаковий і тому, що 1981 року він дебютував у «Раймонді» як танцівник на київській сцені, а на Міжнародному конкурсі артистів балету в Японії, за віртуозне виконання па-де-де з цього балету, завоював золоту медаль.

Над новою версією «Раймонди» В. Яременко працював цілий рік, уважно вслухаючись у глазуновську музику, поступово, за його словами, вибудовувалася ідея, яким має бути спектакль. Балет вийшов динамічним. На відміну від попередніх версій (на київській сцені це вже третя редакція «Раймонди» — Т. П. ) постановники попрацювали над певними скороченнями, частково переписали сюжет, і вийшла захоплююча історія про кохання: Раймонді (Олена Філіп’єва) доводиться робити важкий вибір: кому віддати перевагу — романтичному лицарю Жану де Брієну (Сергій Сидорський) чи гарячому багатому красеню сарацину Абдерахману (Ігор Буличов)? Артисти використовують різну пластичну й танцювальну палітру, «змальовуючи» характери своїх героїв. Мужній воїн де Брієн у Сидорського стає ліричним юнаком, коли поруч iз ним прекрасна Раймонда. Олена Філіп’єва зуміла передати двоїстість почуттів героїні — між обов’язком перед нареченим і пристрасністю, яка так вабить Раймонду до загадкового Абдерахмана. Ігор Буличов танцює дуже виразно, в його герої — пристрасть і сексуальність. За кохання Раймонди кожний із суперників готовий битися не на життя, а на смерть…

У новій версії спектакля значно розширено образ Білої Пані (Тетяна Боровик). Вона є не тільки покровителькою роду Раймонди де Доріс, а і янголом- охоронцем, який завжди приходить на допомогу в найскрутніших життєвих ситуаціях.

Балет вийшов масштабним. Розкішні декорації, гарні костюми, емоційно виконали свої партії солісти. Досить непогано виступив кордебалет. У постановці задіяна молодь. Усі працювали захоплено. Нині в Національній опері непростий період — відбувається зміна поколінь. На передні рубежі виходять ті артисти, з іменами яких театр пов’язує свої майбутні плани. Спадкоємність кращих традицій у «Раймонді» постановники зберегли, і балет урізноманітнює репертуар столичної Опери.