Мале видовище несвободи

«Мікрометражна хореографія» трупи Мюллерас — своєрідна відповідь «німфеткам» Чичкана. Тут — не так підглядання, як дотепно вирішена тема влади. По суті, те, що роблять французькі витівники, нагадує вправу на тему придворного театру Гуллівера. Маленькі фігурки танцюристів демонструють чудеса рухливості і танцювальної майстерності, але лише до певного моменту, поки в дію не вторгається якась всевишня Рука, яка або намагається скласти партію танцюристам, або зовсім припиняє спектакль — очевидно, із заздрості до легких піруетів малого народу. У результаті виходить екзотичний мультиплікаційний світ, де життя коротке, але проходить при цьому в танцях, музиці і дивовижних ландшафтах.

Таким чином «Ексгибіціон» — виставка не так про оголення, як про беззахисність тіла. На юних гімнасток дивляться мільйони очей — і відбирають у них дитинство. У мініатюрних французьких танцюристів цілиться вищестояща рука — і зупиняє їх рух. Природно, все відбувається красиво і не без приємності для численної публіки. Зрештою, і у свободи, і у її протилежності є одна спільна риса — це насамперед стани, багаті саме візуальними можливостями, здатні надихати на створення все нових і нових видовищ.

Але все-таки несвободи в «Ексгибіціоні» явно більше.