Мелодія для письменника

Сьогодні цій українській співачці аплодує публіка найславетніших оперних сцен. Вона виступала з великими світовими тенорами — Пласідо Домінго, Хосе Каррерасом і Лучано Паваротті. А Франко Дзеффіреллі назвав її однією з трьох кращих Травіат світу, поряд із Марією Каллас і Терезою Стратас.

Примадонна Вікторія Лук’янець живе у Відні, та кілька разів на рік приїжджає на Батьківщину з концертними програмами. Так, восени минулого року вона побувала в Музеї Булгакова як звичайна відвідувачка. Співачку впізнали, провідний науковий співробітник музею Світлана Бурмістренко провела дорогу гостю експозицією. Лук’янець сказала: «Це не просто музей — це оселя, й вона живе». А коли Вікторія Іванівна ввійшла у простір виставки «Майстер і Маргарита» і побачила рояль, то зізналася: «Я хочу співати в цьому домі». Розкрию секрет: мешканці Будинку Булгакових-Турбіних мріють про те, щоб видатні творчі особистості — співаки, музиканти, композитори, артисти після відвідин музею захотіли б тут виступити. І деколи ці мрії збуваються.

Програму благодійного концерту знаменита оперна співачка вибрала сама. Прозвучали романси Сергія Рахманінова, у тому числі унікальний Опус № 38, що вперше повністю прозвучав в її виконанні, а на біс Вікторія Лук’янець заспівала романс Валентина Сильвестрова на вірші Івана Франка «Сипле сніг» і популярну «Мелодію» Мирослава Скорика, спеціально підготовлену композитором для співачки. Акомпанувала на роялі Тетяна Трипольська, соліст Національного будинку органної та камерної музики.

Відкриваючи вечір, провідний науковий співробітник музею Кіра Пітоєва нагадала, що доля Рахманінова тісно пов’язана з нашим містом: так, саме тут двадцятирічний композитор диригував київською прем’єрою своєї дипломної вистави «Алеко». А Опус № 38 із шести романсів на вірші поетів «Срібного століття» Рахманінов присвятив співачці Ніні Кошиць (1894—1965 рр.). Вона народилася в Києві, у відомій сім’ї Порай-Кошиць, володіла дивовижним голосом, свого часу співачку навіть називали «Шаляпін у спідниці». Закінчивши консерваторію, Ніна Кошиць співала в театрах Москви, Петербурга, приїжджала на гастролі до Києва, а 1916 р. відбувся її концерт із Сергієм Рахманіновим. Після революції залишила Росію, виступала в США з прославленим колективом видатного хорового диригента Олександра Кошиця, свого дядька, співала на оперних сценах Америки та Європи і стала відомою в усьому світі співачкою. Гостям музею було цікаво дізнатися, що в хорі Олександра Кошиця в Києві співала рідна сестра Михайла Булгакова — Віра. І ще один факт серед невипадкових збігів — в «Адресній книзі» Києва за 1906 рік міститься запис про те, що Олександр Кошиць проживав у будинку № 13 на Андріївському узвозі.

Вікторія Лук’янець увійшла з вишуканим віялом у руці й сказала: «Хай Нежданова буде з нами». І заспівала Вокаліз Рахманінова, присвячений Антоніні Неждановій, а потім розповіла, що це віяло, яке належало Неждановій, їй подарували в музеї легендарної співачки.

«Здесь хорошо», «Апрель», «Не пой, красавица», «Островок», «У моего окна», «Сирень», «Ночью в саду у меня», «К ней», «Маргаритки», «Крысолов», «Сон», «Ау!» — слухаючи ці «перлини» вокальної класики у виконанні Вікторії Лук’янець, усвідомлюєш, що концерт став чудовим подарунком для гостей музею. Чарівне сопрано, вишуканий артистизм, зворушливу усмішку й величну простоту продемонструвала співачка. У багатьох слухачів на очах були сльози. На згадку про вечір прима відвезе до Відня раритетний фотографічний портрет Сергія Рахманінова, отриманий у дар від Музею Булгакова.

Вечір пройшов завдяки підтримці мецената і друга музею — Людмили Сасиної, а кошти від концерту підуть на видання нової книги про Михайла Булгакова, присвяченої 120-річчю письменника, яке відзначатиметься цієї весни.