Міст до свободи
Якщо ж говорити про біографії, то «груповий» портрет трьох тисяч малолітніх правопорушників, які відбувають покарання в колоніях, досить складний: майже половину з них засуджено за крадіжки, кожен четвертий — за розбій і пограбування, а кожний 20-ий — за умисне вбивство. За часом покарань третину засуджено на термін від 1 до 3 років, а 17,4% в місцях не так віддалених наказано перебувати понад 5 років. У цьому випадкові, щоправда, життєвий шлях юних митців, поетів і скульпторів не розголошується. Відомо лише те, що половину робіт створено підлітками з наркотичною та алкогольною залежністю.
Про геніальність та приховані здібності тут ніхто не говорить. Та й не варто, вважають психологи, які беруть участь у пілотному проекті з арттерапії в колоніях для неповнолітніх при підтримці голландської сторони. Як розповідає кандидат психологічних наук, працівник Інституту соціальної та політичної психології Тетяна Бєлавіна, стан ув’язнених підлітків за рідкісним винятком характеризується однаково: замкнутість, відсутність особистої свободи, дискомфорт від постійної публічності та відсутність життєвих перспектив. Функція колоній — каральна, проте, вважає психолог, підліткам необхідно дати можливість перебороти труднощі й при цьому залишитися адекватними. Іншими словами, побудувати їм міст у реальність. Наприклад, відомо, що в міру того, як термін покарання наближається до кінця, майже всіх охоплює паніка. Нерідко, не підготувавшись до зустрічі з соціумом, колишній вихованець колонії шукає собі підтримку в звичних для нього колах. А як результат — зростає кількість рецидивів серед неповнолітніх злочинців. Зараз у місцях позбавлення волі психологи є, але цілком зрозуміло, що сприймаються вони ув’язненими як ще одна людина з адміністрації.
Творчість же, вважають психологи, — один із найкращих способів подолання страху. І завдання арттерапії — не в тому, щоб зробити з усіх художників, поетів і скульпторів, а в тому, щоб пробудити активність і сконцентрувати енергію на подоланні зовнішніх і внутрішніх конфліктів. А крім того, це й своєрідний спосіб обговорення причин емоційного дискомфорту. Скажімо, вже зараз видно позитивну динаміку. Після темної і, очевидно, тупикової роботи у одного і того ж автора в малюнках з’являється вода — символ єства і дорога — символ вибору. На думку Т. Бєлавіної, це говорить лише про те, що в цьому випадкові терапія на вірному шляху: прорив негативних емоцій стався, і підліток починає все з чистого аркуша. Аналогічну оцінку дають і літературі, написаній у неволі.
Однак дозволити собі подібні творчі майстерні можуть далеко не всі колонії. Фарбами, глиною, олівцями й папером забезпечують зараз спонсори, в традиційній же в’язничній зайнятості — пошитті одягу, конструюванні меблів і випіканні хліба — психотерапевтичного компоненту, на жаль, немає. У той же час зараз в’язниці змушені забезпечувати себе самостійно, і тому весь інвентар, одяг і навіть хліб тут роблять самі в’язні. Минулого року, порівняно з 2001-им, вартість випущеної в місцях позбавлення волі продукції збільшилася на 20% і становила 390 мільйонів гривень.
