Місць для «царського» полювання поменшає

Екологи нарікають, що нині в Київській області існує десяток господарств для елітного полювання, натомість немає жодного заповідника чи національного парку. І от — добра новина: Міністерство охорони природи та навколишнього середовища України прийняло рішення про перетворення Дніпровсько-Тетерівського та Білозерського державних лісомисливських господарств (перше підпорядковане Кабінету Міністрів, а друге — управлінню справами Президента України) на національний парк та біосферний заповідник. Це означає, що полювання на їхній території буде заборонено.

— В Україні немає чіткого розмежування між елітними та звичайними мисливськими господарствами — це вже домисли самих власників та відвідувачів, — зазначив заступник начальник Управління мисливського господарства Мінприроди Микола Мироненко. — В цілому веденням мисливського господарства нині займається понад 900 юридичних осіб різної форми власності. Щороку площа мисливських господарств зростає (нині вона становить 10% від загальної площі мисливських угідь України), незважаючи на те, що полювання стає дедалі дорожчою справою як для мисливців, так і для власників господарств. Щоб мати прибуток, спочатку треба вкласти значні кошти: на закупівлю кормів для тварин, виплату заробітної плати працівникам, створення єгерської служби тощо. Тож нині мисливських господарств достатньо для того, щоб задовольнити потреби мисливців у полюванні, тому створення заповідників чи парків на їхніх територіях — це тільки плюс для розвитку заповідної справи України.

Наразі Міністерство охорони природи та навколишнього середовища України готує звернення до прем’єр- міністра України Юлії Тимошенко, аби вона доручила Київській обласній держадміністрації провести усі необхідні роботи з реорганізації мисливських господарств на заповідник та національний парк.

КОМЕНТАР

Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру:

— Уже вкотре ми піднімаємо питання про те, що у столичній області, яка повинна давати приклад іншим регіонам, немає жодного національного парку та біосферного заповідника. Натомість тут створено розгалужену мережу елітних господарств для «царських» полювань. Якщо їх кількість зростатиме, через кілька років від наших лісів нічого не лишиться. Частина з них перейде у приватну власність, що стає нині все більш популярним, а частина — просто зникне від бездумного використання. У елітних господарствах діє специфічний режим полювання: перш за все тут убивають великих за розміром тварин — вовків, лисиць, диких кабанів, граків. Інша особливість цих господарств — тут розводять спеціально для полювання оленів, лосів, які знищують великі площі трави.

Ще один недолік елітних господарств у тому, що в лісах облаштовують асфальтовані дороги, а це призводить до фрагментації унікальних екосистем. Сам факт полювання — це вже небезпечно для дикої природи та лісових мешканців, адже процес виловлювання тварин проходить дуже гучно, супроводжується пострілами, гавканням мисливських собак та іншими шумами. Проблема ще й у тому, що мисливці убивають найбільших та найкрасивіших тварин, тоді й виходить, що полювання — це селекція «навпаки». Якщо у природі виживають найсильніші, найспритніші та найбільш пристосовані тварини, то полювання порушує цей принцип природного відбору, залишаючи для розмноження та продовження роду непримітних та слабких.

З часом може загостритися проблема, що у звичайних пересічних громадян не залишиться місць для відпочинку на природі: або ліси опиняться у приватній власності, або їх повністю перетворять у господарства для полювань. А от у національному парку чи біосферному заповіднику зможе відпочивати кожен, адже це власність усього народу, а не окремого бізнесмена. Заповідники потрібні ще й для того, щоб проводити тут наукові дослідження, моніторинг існуючих видів тварин та рослин, вивчати, які з них на межі зникнення тощо.