Морозний вітер і «Південний потік»

Холод, що запанував на європейському континенті, став у ці дні вельми помітним гравцем на газовому ринку. Досить сказати, що споживання цього палива в Росії вперше в історії становить понад два мільярди кубометрів. Масштаб цієї цифри: приблизно стільки ж за цілий рік використовують Болгарія чи Сербія. Чи вистачить російського ресурсу ще й для численних клієнтів «Газпрому»? Офіційних повідомлень про зниження обсягів газового експорту ще немає. Більше того, в міненерго РФ говорять, що «постачання газу здійснюється в штатному режимі, жодних обмежень наразі не запроваджувалося». На підтвердження наводяться дані про те, що попит на газ у Європі зараз нижчий за торішній, і це не ставить перед «Газпромом» нерозв’язних завдань.

Втім, офіційна статистика завжди, як відомо, кульгає. У вівторок Агенція газової інформації повідомила, що «Газпром» змушений обмежувати постачання газу на експорт до Європи, концентруючи ресурси палива для покриття попиту російських споживачів. Так, за даними джерел АГІ, у вівторок заявку Італії на постачання газу буде недовиконано приблизно на 8%. Того ж дня приблизно на 10% до рівня декількох попередніх днів знизилися постачання газопроводом «Ямал — Європа». Та й добові поставки газу до Західної Європи з початку року приблизно на 10%, або на 50 мільйонів кубометрів, нижчі, аніж у січні 2011 року. При цьому в «Газпромі» зазначають, що Україна в суботу поставила новий для цього року рекорд відбору — 130,8 мільйона кубометрів.

Учора міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко також констатував, що в результаті аномальної холодної погоди Україна підвищила обсяг споживання газу. При цьому він, немов бурулька на морозі, світиться оптимізмом: «Жодних побоювань щодо постачань газу в нас немає. Ми виконуємо як графік постачання до Європи, так і споживання всередині країни». Попри зростання споживання, Бойко підтвердив: «Ми, як і планували, вийшли на графік вибирання газу за січень у рамках 27 мільярдів кубометрів», — сказав він, не позначивши, щоправда, прогнозу на лютий.

Мороз, природно, став ще й каталізатором українсько-російських газових переговорів, у яких останнім часом за ініціативою української сторони з’явилася ще одна тема: участь європейської сторони. Бойко вчора заявив, що веде конструктивні переговори з російськими партнерами про залучення європейської сторони до створення тристороннього газотранспортного консорціуму, і Росія, за його словами, «з розумінням до цього ставиться...». Як сказав міністр, два тижні тому «ми надіслали листа панові Гюнтеру Оттінгеру (європейський комісар з питань енергетики) і запросили Європейську комісію до участі в переговорах».

У вівторок єврокомісар сказав журналістам, що «справді б вітав, якби в довготерміновій перспективі були б чіткі відносини між Україною та ЄС, Україною та Росією плюс тристоронній формат». «Ми вважаємо, — продовжив Оттінгер, — що в разі вкладення інвестицій існуюча газотранспортна система може бути покращена й модернізована. Ця модернізація була б успішнішою і запитаною, аніж будівництво цілої нової системи через Чорне море («Південний потік»)». У той же час він нагадав, що Україна є членом Енергетичного співтовариства, і висловив побажання, щоб «узяті Україною зобов’язання поважалися російською стороною». Мабуть, у нього є аналогічні питання й до Києва. Як повідомила у вівторок Олена Павленко, презентуючи дослідження аналітичного центру Dixi Group «Рік у Енергетичному співтоваристві: добре стоїмо?», «повністю не виконано жодного зобов’язання». За її словами, «створюється враження, що обидві сторони мали різні чекання від членства України в «Енергетичному співтоваристві»: Україна шукала засоби та інструменти для блокування будівництва «Південного потоку», тоді як європейська сторона чекала предусім реформ в українському енергетичному секторі».

Експерт Німецького центру зовнішньої політики Олександр Рар радить Києву поквапитися з організацією тристоронніх перемовин. «Якщо Україна не піде зараз на швидкі переговори про створення газотранспортного консорціуму в тому дусі, як його хотіли свого часу — 2002 року — Кучма, Путін і Шредер, то Україна запізниться, потяг піде, й тоді будуть інші гілки, які йдуть в обхід України. Гадаю, це дуже невигідна ситуація — потрібно квапитися всім». У той же час він вірить, що «цього року тристоронній консорціум вийде». І тоді, за його словами, «Південного потоку» не буде.

Менш оптимістична думка у відомого американського експерта, директора East European Gas Analysis Михайла Корчемкіна. «Довготермінової угоди (щодо газу між Україною і Росією. — Авт.), на мій погляд, не буде, — сказав він одному з українських телеканалів. — Можливо, й буде якась короткотермінова угода на період до того як стане до ладу газопровід «Південний потік».