Можна жити й не приєднуючись до «білоруського чуда» чи до «старшої сестри»
24 серпня 1991 року Україна нарешті здобула незалежність, а 28 червня 1996 року була прийнята перша Конституція України як незалежної держави. На перший погляд, у нашої молодої держави є все необхідне для того, щоб розвиватися і йти вперед. Чому ж тоді Україна за майже вісім років незалежності досі ні на крок не наблизилася до такого гарного і промовистого слова — «демократія»?
Отже, зазирнемо до Конституції України, знайдемо статтю 1: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Чи насправді це так? Особисто я вважаю, що не може бути держава по-справжньому незалежною, якщо заборгувала майже всім розвинутим країнам. Борги треба коли-небудь віддавати. Але чим? Промисловість не працює, економіка не розвивається... Про який добробут може йтися? А тим часом наші шановні депутати з'ясовують, хто «правий», а хто «лівий». Або взагалі набивають власні кишені, керуючись принципом відомого власника «панамського паспорта»: «Держава — для мене». Я вважаю, що потрібно підняти економіку перш за все за рахунок підтримки вітчизняного виробника. Тоді з'явиться довгоочікувана стабільність. І населення, може, нарешті зрозуміє, що можна жити і не приєднуючись до «білоруського чуда» чи до «старшої сестри», під крилом якої Україна вже відбула 68 років. Звичайно, справжня стабільність — це не тільки процвітаюча економіка. Держава повинна ще й гарантувати своїм громадянам відповідні права. Якщо звернутися до статистики, можна побачити страшну цифру — 15 тисяч самогубств... Невже всі ці зломлені люди позбавили себе життя не через соціальні проблеми, невже вони відчували себе захищеними? 15 тисяч осіб загинуло в Афганістані, але ж війна тривала не один рік... Я вважаю, що держава повинна нарешті звернути увагу на стан освіти. Інакше через декілька років український народ справді стане, як висловилась одна з прогресивних соціалістів, «тупоголовим» (мабуть, забувши, що й вона до українського народу теж належить). Отже, держава повинна зробити освіту якщо не повністю безкоштовною, то хоча б доступною більшості населення. До речі, це стосується й медичного обслуговування. Ще держава повинна негайно звернути увагу на жалюгідний стан пенсіонерів. Невже ці люди віддали всі свої сили державі заради того, щоб тепер не бути впевненими навіть у тому, чи вистачить у них грошей на похорон?
Прикро, що обсяг роботи повинен бути не більшим, ніж один аркуш. Адже важко викласти всі свої думки про країну твоєї мрії на одному аркуші. Тож я лише хотіла б додати наостанок, що тільки разом і тільки по-справжньому люблячи Україну, ми зможемо зробити її такою, про яку мріємо.
