Музика струн та вітру

Четверо музикантів Group BAKK Japan зібралися гуртом спеціально з нагоди відкриття Місяцю Японії в Україні. Новою японською музикою — «гармонією струн та вітру» — організатори назвали поєднання традиційних японських інструментів (струнної біви і духового шьо) і європейських контрабасу та гітари.

Сацума-біва має досить цікаву історію. Цей щипковий інструмент потрапив до Японії через Китай в добу Нара (VIII ст.) Є декілька його різновидів. Той, звучання якого демонстрували українським меломанам, з’явився завдяки сліпому монаху з регіону Сацума (власне, звідти і перша частина повного імені інструмента), який у добу «країн, що воюють» (ХVI ст.) співав військові оповіді для підняття духу самураїв. Такі собі мандрівні кобзарі. Тільки на японський лад. Біва з часом трансформувався у інструмент не тільки струнний, а й ударний — завдяки великому дерев’яному медіатору, яким виконавець часом тільки торкає струни, а часом — емоційно вдаряє по ним і по корпусу інструмента. У Group BAKK Japan на біва грає Сейсуї Араї. Він перейняв традиції гри на цьому «одночасно сильному та витонченому інструменті» (так стверджують самі японці) від дідуся, відомого виконавця. Сейсуї Араї виконує передусім автентичні композиції на кшталт тих, про які йшлося раніше. На київському концерті, окрім гри в межах Group BAKK Japan, він самостійно виконав музичну оповідь, в основі якої — давня японська легенда, що описує боротьбу двох суперників.

Другий традиційний інструмент — шьо, японці дуже характерно для свого світосприйняття порівнюють зі «світлом, що ллється з неба». У невеличкій брошурці, виданій організаторами, читаємо, що на цьому інструменті виконують придворну музику гагаку. Шьо складається з 17-ти тонких бамбукових трубок, закріплених по колу на спільній основі. У нижній частині кожної з трубок є металевий язичок. Коли музикант вдихає або видихає повітря у мундштук, язички вібрують, народжуючи звук.

На шьо грає фантастична Асумі Бунно. Фантастична не лише завдяки звукам, які вона видобуває з шьо (а вони таки дійсно схожі на «світло, що ллється з неба»), а й завдяки особливо чуттєвій манері виконання. Це як раз той випадок, коли музикант і інстумент — єдині. Вони складаються в ідеальний цілісний об’єкт — картинку не тільки звукову, а й візуальну. Недарма Асумі Бунно походить із родини, в якій мистецтво гри на шьо передається з покоління в покоління протягом десятків років.

Сучасності та європейськості Group BAKK Japan додає Джюн Кавасакі і його гра на контрабасі. Йому вдалося перетворити інструмент генетично європейський на частину японської музичної традиції, органічно і водночас химерно вплести його звучання в образ Японії.

Акустична гітара Кадзукі Куніхіро звучить вже більш звично, хоча теж нетрадиційно. Особливо, коли до неї додається вокал музиканта. Гітарист Кадзукі Куніхіро грає і на барабані. Також він є, так би мовити, ключовим елементом у гурті, оскільки саме йому належить авторство композицій Group BAKK Japan.

Щоб належним чином оцінити нову японську музику, очевидно, треба мати мінімальне уявлення про традиційну. Цим похизуватися не можемо. Але пробіли у музичній ерудиції не заважають сприймати і жадібно ковтати музику Group BAKK Japan. Вона вражає передусім завдяки тому, що не зовсім (чи навіть зовсім не) вписується у європейське розуміння музики як такої. Звучання Сходу зовсім інакше. Тому воно частково руйнує шаблонні уявлення середньостатистичного споживача естрадного «гастроному» про мелодику, ритміку, композицію...