«На Йордані святять воду»

«А що третій празник — святе Водохреще», «Ой, на леді, на Йордані святять воду три янголи», — співається у давніх українських колядках, присвячених Водохрещу. Це свято і відзначали українці вчора, 19 січня. Саме воно — найбільше після Різдва та Василя. З ним пов’язують хрещення на річці Йордан Ісуса Христа. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух святий — у вигляді голуба.

На Водохреще, або як його ще називають Йордань, люди традиційно йшли до церкви, щоб посвятити воду. Адже вона, за народними віруваннями, — цілюща, лікує всякі недуги, знімає зурочення та пристріт. Цілющою вважається і вода, набрана у посуд з опівночі до опівночі, а свої властивості вона зберігає протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

І вже стільки часу лишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися аж до наступного свята. Дехто вважає, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює у воду під час обряду. Так це чи ні, але щороку сотні людей ідуть за свяченою водою. Дехто, кому не страшні морози і хто добре загартований, купається в ополонці. Її пробивають ще напередодні свята, а також вирубують з льоду великий хрест.

У столиці більшість киян іде за цілющою водою до Гідропарку. Саме сюди зазвичай приходять і відомі політики. А тих, хто віддає перевагу святкуванню Водохреща за давніми народними звичаями, етнографи щороку запрошують у Національний музей народної архітектури та побуту «Пирогів». Але де б не відзначали Водохреще, значення свята від цього не змінюється.

Вечір напередодні Водохреща українці називали щедрим, другим святвечором або ж голодною кутею. Як і перед Різдвом, утримувалися від господарських робіт, постилися, готували кутю та пісні страви. А вранці всієї родиною йшли до церкви за свяченою водою. Саме з неї починалася трапеза. Спочатку кожний господар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі та криниці, а потім сідали до столу. Не забували дати свяченої води і худобі. Але й після Водохреща українці теж не нудьгували, адже з завершенням свята в Україні розпочинався новий весільний сезон. І тривав він аж до початку Великого посту.