НАН України ліквідував Iнститут світової економіки і міжнародних відносин

Минулої п’ятниці тихо і непомітно було ліквідовано Інститут світової економіки і міжнародних відносин, який створили 1991 року і який займався міжнародними економічними й політичними дослідженнями та розробляв напрямки економічного і зовнішньополітичного розвитку України. 96 співробітників інституту, серед яких два академіки, 24 доктори і 45 кандидатів наук, було ознайомлено з відповідною постановою президії Національної академії наук. У документі від 30 жовтня йдеться про те, що перевірка діяльності інституту, яка тривала з 6 по 28 серпня, виявила «призупинення науково-організаційної діяльності підрозділів інституту за основними напрямками досліджень і численні порушення у бюджетно-фінансовій діяльності».

«Діяльність Інституту світової економіки і міжнародних відносин буде припинено. Створено ліквідаційну комісію, а співробітників попереджено про звільнення в порядку, встановленому законодавством», йдеться в постанові президії НАНУ.

На відміну від своїх колег з Інституту археографії та Інституту сходознавства, яким вдалося якщо не відстояти свої інститути, то суттєво відсунути перспективу бути ліквідованими, Інститут світової економіки жодних протестів не влаштовував та колективних звернень нікому не писав. Саме тому його ліквідація відбулася непоміченою. Хоча загалом протягом цього року інститут активно представляли у медіа-просторі — завдяки низці скандалів. Найгучніший стався у серпні цього року. Саме під час перевірки НАН України діяльності цієї установи. Тоді президія НАН України призначила нового керівника інституту, звільнивши тодішню в. о. директора Наталію Грущинську. Причина — під час перевірок, за даними НАН, було виявлено чимало фактів фінансових порушень. Тоді ж члени комісії, які перевіряли діяльність установи, висловили припущення: це свідома діяльність доведення інституту до банкрутства, після чого з молотка підуть за борги приміщення та майно. У свою чергу Наталія Грущинська заявила про рейдерське захоплення приміщення та фактичне взяття її у заручники... Наскільки тоді рішення НАН про ліквідацію інституту, в якому в останній рік не все було гаразд, стало неочікуваним для його співробітників?

«Про можливі зміни, аж до можливої ліквідації інституту, говорили не один місяць. Ще з початку цього року обговорювали різні сценарії реорганізації інституту зі збереженням наукового потенціалу. Тобто це не було зовсім неочікувано — настрої в інституті були переважно песимістичними вже багато місяців. Інша справа, що не було достовірної інформації аж до останнього дня, які рішення готують і що їх уже ухвалюють. Тому що саме в останній місяць ситуація, здавалося б, нормалізувалася, — розповідає «Дню» старший науковий співробітник ІСЕМВ Олександр СУШКО. — Були перевірки, результати яких стосувалися, зокрема, порушення фінансової дисципліни. Але це зловживання попереднього керівництва, яке звільнили ще у січні цього року. Інше питання — призупинення науково-організаційної діяльності. Таке формулювання вперше з’явилося саме в постанові про ліквідацію. Воно ніколи раніше не з’являлося в даних перевірок...» Експерт не виключає, що свою роль у  конфліктах зіграло і приміщення інституту.

«Це справді дуже престижне місце, дуже дороге приміщення. Очевидно, що вся сукупність подій останніх років, яка призвела до деградації інституту, включала в себе, в тому числі, і мотивацію передати приміщення в інші руки. Це — однозначно», — сказав пан Сушко.

За словами експерта, рішення про ліквідацію не виглядає  виваженим і коректним, бо «абсолютно незрозуміло, хто і як буде вести ці напрямки досліджень, без яких взагалі важко уявити собі академічне середовище сучасної європейської країни». Крім того, ця процедура ліквідації не передбачає автоматичного працевлаштування вчених в інші установи.

На питання, чому інститут не відстояв свого права на існування, як це було у випадку з Інститутом археографії та Інститутом сходознавства, Олександр Сушко відповів: «Завдяки подіям останніх років відбувся розпад колективу як групи людей, здатних до колективних дій. Коли настав критичний момент, то виявилося, що колективу, здатного до спільних дій на захист своєї установи, просто немає».