Народ знає своїх обранців дедалі менше

У світлі ідеї щодо подовження повноважень депутатів нинішнього складу Верховної Ради цікавою є думка населення про своїх обранців. Це питання розглядали соціологи у процесі загальнонаціональних опитувань, що їх щорічно проводить Фонд "Демократичні ініціативи" разом з Інститутом соціології НАН України та службою "СОЦИС-Геллап". У травні-червні 1994-1997 р.р. опитували по 1800 осіб, які за своїми соціально-демографічними характеристиками репрезентують доросле населення України.

Як же змінилося ставлення до обраних депутатів протягом останніх трьох років?

Якщо 1994 року на запитання "Чи можете Ви сказати, що обраний від вашого округу депутат здатен висловити ваші інтереси в парламенті?" відповіли "так" 23,3 відсотка опитаних, то 1997 року ствердну відповідь дали тільки 3,8 відсотка респондентів. Проте значно підвищився відсоток тих, які дотримуються протилежної думки: 1997 року "ні" відповіли 41,9 відсотка опитаних, тимчасом як 1994 року ця цифра становила лише 12,8.

Навряд чи ці цифри потребують особливих коментарів. Щоправда, існують певні відмінності в думках представників різних регіонів, але навіть у західному, де ставлення до своїх депутатів виявилося найкращим, лише 10 відсотків впевнені, що можуть покластися на своїх обранців.

За три роки, що минули, дещо зросла й кількість опитаних, які взагалі не знають депутата від свого округу - з 21,4 відсотка 1994 року до 27,9 відсотка 1997 року. Особливо високий відсоток таких респондентів виявився в Криму (41%), Південно-Західному (39%) та Південному (36%) регіонах.

На прохання "Дня" результати соціологічного опитування прокоментували народні депутати України.

В'ячеслав ЧОРНОВІЛ: "Якби навіть краща була Верховна Рада, за такої економічної ситуації завжди до влади недовіра (до речі, до Президента теж). Друга причина: усю Верховну Раду намагаються розглядати як одне ціле. Яку шалену пропаганду ведуть проти Верховної Ради! Ми вже казали Президенту, що нашу фракцію це глибоко ображає: ми підтримуємо Вашу економічну програму, а Ви нас обливаєте брудом.

У західних областях демократичний склад депутатського корпусу. Ми менш відірвані від народу. На Сході комуністи пройшли на демагогії, але тепер люди згадали: це ж ті самі сили, які були раніше".

Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ: "Треба ще подивитися, як ці соціологічні дослідження проводилися. І слід порівняти з результатами аналогічних опитувань щодо Президента, Кабінету Міністрів. Падає довіра до влади взагалі. І це правильно. Підсумки діяльності влади ми бачимо: падіння обсягів виробництва, невиплата зарплатні і пенсій. Як після цього чекати на нормальне ставлення народу до будь-якої гілки влади?"

Віталій ШЕВЧЕНКО: "Зрозуміло, що будь-яка влада ніякого авторитету не має в нестабільній державі, де соціальні проблеми не розв`язуються. Але законодавча влада на противагу іншим працює публічно. І тому Верховній Раді приписуються ті речі, за які вона й не повинна відповідати. При цьому забувають докоряти за те, за що справді можна й треба.

З усіма негараздами йдуть до нас. До мене приходять десять чоловік, з яких десять - із питаннями, які мене, як депутата, абсолютно не стосуються. Але я мушу їх розв`язувати, бо інакше мене не зрозуміють. Це наше дурне неорганізоване суспільство: давно треба відмовитися від постійних бездумних парламентських репортажів, які сприймаються як жуйка, викликають тільки роздратування в людей. Якби цього не було, а про діяльність інших органів влади теж достатньо інформували, відсотки були б інакше перерозподілені. А загалом, парламент на таку оцінку заслуговує: обрана за старою виборчою схемою, яка себе вичерпала, Верховна Рада максимально "освоєна" кримінальним елементом.

А західні регіони мають більш національно свідомих людей. Для них це важливіше, ніж соціальні моменти. А в денаціоналізованих районах, де виборець більш люмпенізований, він міряє депутата іншими мірками".