Народний депутат оцінив свою гідність у 170 тисяч гривень

Минулої п’ятниці суддя Корольовського районного суду Житомира Олександр Сингаївський розпочав розгляд позову народного депутата України Олега Черпицького до житомирського журналіста Олексія Василевича (працює в декількох місцевих інтернет-виданнях) та видання «Газета по-українськи». Привід — публікація в газеті (в інтернет-версії теж) у листопаді минулого року невеликої інформації під заголовком «Народний депутат побив журналіста», в якій із слів О. Василевича йшлося про те, що його нібито побив згаданий парламентар. У замітці вказується також, що журналіст раніше був помічником О. Черпицького, а потім на цю посаду прийшла його колишня дружина Ірина Волинська. (Відзначимо, що ця обставина дала привід низці місцевих колег вбачати у можливому конфлікті особистий підтекст, хоча сам О. Василевич тоді публічно представляв ситуацію як пов’язану з його професійною діяльністю). О. Черпицький, і це зазначено в публікації, тоді відмовився її коментувати, посилаючись на те, що триває слідство. Тим не менше, позов подано, як третя сторона до процесу залучена молода житомирська журналістка Олена Галагуза, яка надала згадану інформацію, щоправда, під псевдо. Народний депутат вважає публікацію неправдивою, такою, що ображає його честь і гідність, вимагає спростування і матеріального відшкодування в розмірі 170 тисяч гривень(?!!). Перед початком суду Ірина Волинська, яка представилася «Дню» прес-секретарем О. Черпицького, стверджувала, що інформація в «ГПУ» була подана однобоко, без дотримання журналістських стандартів, із звинувачувальним твердженням щодо народного депутата, хоча на даний час у суді стороні О. Черпицького вдалося довести, що самого факту побиття не було. Отже, згадана замітка є наклепом, тому як будь-який громадянин України той може звернутися до суду на предмет захисту своїх прав, своєї честі та гідності.

Перед початком суду на Соборному майдані активісти деяких місцевих організацій (зокрема, ВО «Свобода». — В. К.) провели акцію на підтримку Олени Галагузи — молоді люди тримали плакати, на яких серед іншого було написано «Депутати-»тушки», руки геть від преси!», збиралися пожертвування — як було вказано на скляній банці, для бідного депутата, їх намагалися вручити І. Волинській. Сама О. Галагуза «Дню» зазначила, що вважає маразмом вимагати як компенсацію таку значну суму, тим більше, що, на її думку, матеріал є збалансованим, відображає дві точки зору — О. Василевича і О. Черпицького, позиція останнього є в матеріалі. Як на автора, подібна позиція житомирської журналістки представляється логічною. В зазначений період буквально те ж саме нардеп сказав автору цих рядків. Чому ж так змінилася його позиція нині? О. Галагуза також справедливо ставить запитання, чи не означає даний судовий позов спроби закрити «Газету по-українськи», оскільки О.Черпицький зараз є членом провладної коаліції у парламенті? А мовчати і миритися з переслідуваннями журналістів і преси вона не збирається.

Звісно, багато що в розгляді цієї справи залежить від адвокатів (вони є як з боку О. Черпицького, так і з боку «ГПУ») і судді. Але й журналістський загал мусить сказати своє слово. Бо дуже схоже, що на прикладі цього позову, який з точки зору фактів виглядає слабо обѓрунтованим, відпрацьовується одна з моделей затуляння рота бодай відносно незалежним журналістам і виданням. І роблять це насамперед представники чинної влади — згадаймо інші приклади, які множаться. Тому досить дивною виглядала обставина, що в якості свідка з боку О. Черпицького виступив інший житомирський журналіст Роман Здорик. Ось таку маємо журналістську солідарність.