Наш Андрiй
У понеділок, у вечірньому ефірі телеканала «1+1», відбулася прем’єра документального фільму Сергія Долбілова «Соло для Андрія», що розказує про людину і футболіста Андрія Шевченка.
За великим рахунком, фабулу фільму можна уявити вже з однієї його назви. Нещодавно один з московських журналістів, які приїжджали до Києва, зазначив, що всенародна любов українців до свого футбольного ідола дозволяє місцевiй пишучiй братiї та простим уболівальникам називати Шевченка просто: «Наш Андрій». Без уточнень, без згадки прізвища. Навіщо, якщо це і так очевидно?
Ось і автори зробили фільм очевидним і передбачуваним. Фільм-пам’ятник одному з видатних українських спортсменів сучасності. Проте хто їх засудить за це? Для них, також, як і для вас або мене, Шевченко залишається нашим Андрієм. У фільмі поетапно розповідається про шлях футболіста з часів його зiркового сезону в Лізі чемпіонів, коли команда, очолювана Лобановським, лише дивом не потрапила до фіналу найпрестижнішого клубного турніру Європи, до днів сьогоднішніх. А точніше — до виграшу тієї ж Ліги, але вже в складі «Мілана», Суперкубка Європи і сотого м’яча за «россо-нері». Щоправда, гадаю, ви й самі чудово знаєте про всі перипетії перетворення просто талановитого форварда на зірку світового масштабу. Про Шевченка-футболіста знає кожний. Цікаво автори фільму піднесли іншу сторону медалі, а саме — розповідь про Шевченка-людину, Шевченка- публічну персону, Шевченка-модника, людину відкриту, але таку, що знає собі ціну. Привабливого й цілеспрямованого хлопця з України, який зміг здобути собі місце під сонцем і стати майже італійцем. Лише за рік, проведений в Серії А, він уже настільки змінився, що колишні партнери з «Динамо» лише дивувалися, звідки у нашого Андрія з’явилася така емоційна свобода, дивлячись на яку якось вже і не віриться, що велику частину життя він провів в досить консервативній і флегматичній команді. Автори фільму впевнені, що Андрій просто ідеально підійшов для Італії. Він — людина з очима дитини. Італійці ж, у свою чергу, дозволяють своїм дітям абсолютно все. Балують і упадають душею коло них. Напевно, тому і зростають вони такими імпульсивними і життєрадісними. Такими ж, як і Андрій...
Розповідь про Шевченка була б неповною без розповіді про його перебування в збірній України. Сумній розповіді. Як уболівальники ми переживаємо за її постійні невдачі, а як люди ще більше переживаємо за нього. Талановитого, видатного гравця, що, як стверджує багато хто в Європі, й ризикнемо з ними погодитися, «один у полi не воїн». Як старший брат переживає за успіх молодшого, більш успішного і талановитого, так і вся Україна переживає за свого футболіста з очима дитини й сподівається разом з авторами фільму на те, що Шевченко ніколи не поповнить один сумний список. Список зірок, які ніколи не брали участь у фіналах чемпіонатів світу і Європи — мрії кожного футбольного професіонала.
